Глава 43

                                                            *****

    Сидячи у ліжку, спершись об подушку, я чекав на Лізу. Я дивився на неї, як вона розчісує волосся і не міг відвести погляду. Вона неймовірна. Ця жінка вродлива, хороша, ніжна та пристрасна і вона обрала мене. Я голосно глитнув і вона підняла на мене очі.
   — Що?
   — Ти дуже гарна.
   Вона зашарівшись, посміхнулась наймилішою посмішкою.
   — Дякую.
   — Мені дуже пощастило.
   Ліза поклала на комод гребінець і поспішила до мене. Пірнаючи під ковдру, Ліза поклала голову на моє плече, і подивившись на мене, промовила:
   — Так само, як і мені. — Вона поцілувала мене ніжно та з вдячністю. — Дякую.
   — За що?
   — За те, що так сильно кохаєш мене.
   — Хіба за це дякують?! Я кохаю тебе, бо ти неймовірна, бо ти це ти. Дякую, що я відчуваю кохання завдяки тобі.
   — А за це дякують? — Засміялась вона, але я бачив в її очах блиск.
   — Я так. — Засміявся я.
   — Ти неймовірний чоловік. — Вона обійняла мене, ще міцніше. — Сонечко лише про тебе і говорить, хоча їй важко звикати до нових людей.
   — Чому ти мені раніше не розповіла, що у неї ОКР?
   — Я хотіла, щоб ти це побачив, щоб усвідомив, що ти не один такий і з цим живуть,… до цього підлаштовуються. Вона дитина і їй іноді дуже важко,... вона не розуміє, що коїться, але я намагаюсь їй в цьому допомогти.
   — Як?
   Я бачив, що вона почервоніла і не знала, як відповісти.
   — Я…
   — Чого я ще не знаю про тебе, Янголе?
   — Я завершую курси психології.
   — Що?
   — Так. Я не буду лікарем, хоча і планувала… просто… я…
   — Хочеш допомогти Сонечку.
   — Так.
   — А тепер у тебе два пацієнти. — Засміявся я, але серйозно додав: — Ти Янгол Лізо. Ти неймовірна, сильна та з великим серцем жінка. Я кохаю тебе.
   — І я кохаю тебе, мій Яне.
  
                                                             *****