Розділ 20

Минуло майже дві неділі, коли між Дариною та Стасом сталося непорозуміння. Він зовсім не телефонував їй і не проявляв ніякого бажання зустрітися, а Дарина тим часом, від його байдужості сходила з розуму.

Вона не могла наважитися зателефонувати йому, чи хоча б послати повідомлення на месенджер про те, що скучила за ним, хоче побачитись і все в такому дусі. Дарина продовжувала тримати образу на Стаса, але готова була простити йому всі гріхи тільки б не втратити цього хлопця.

Наважившись, зателефонувала, але не Стасу, а Мілані.

- Привіт, Дарино! - Голос Мілани мелодичний та дзвінкий прозвучав із динаміку мобільного.

- І тобі привіт, - похмурими інтонаціями заговорила вона.

- Хтось сьогодні явно не в доброму настрої, - Мілана із сумнівом хмикнула.

- Міла, ти знаєш де зараз Стас? – Пригнічено запитала Дарина, нервово стиснувши кулак руки, якою не тримала телефон.

В слухавці повисло коротке мовчання, після чого дівчина здивовано запитала:

- А ти хіба не знаєш? Це ж ти з ним зустрічаєшся.

Дарина зітхнувши, закинула голову назад.

- Я не знаю де він. Ми не розмовляли майже 2 тижні. От я і вирішила в тебе запитати, може ти зможеш підказати мені, - в голосі Дарини почувся не прихований розпач.

- Що сталося? Посварилися?

- Я не хочу про це говорити, - насупилася вона, гнівно засопівши.

Помовчавши, Мілана відповіла:

- Стас на даний момент знаходиться у «Еліті». Вони з хлопцями розпивають спиртне та обговорюють дівчат.

- Дівчат? – Дарина насторожилася, піднявши чорні брови.

- А про що іще можуть говорити хлопці? – Весело розсміялася Міла. – Ох Дарино, Дарино, у них тільки одне в голові: дівчата та секс! Чоловіки просто неможливі створіння, вони без жіночої ласки просто вимруть, як мухи.

- І то правда! – Дарина намагалася прозвучати, як можна веселіше, але виходило не дуже. – Дякую за допомогу, я твоя боржниця! – Швидко мовила вона та попрощавшись зі своєю знайомою, відключила виклик.

Сутінки майже опустилися на землю, коли Дарина підійшла до вікна та виглянула на вулицю. Перед виходом із дому, зробивши укладку та встрибнувши у свої улюблені кросівки Nike із чорної шкіри, вона прискіпливо оглянула себе у дзеркалі, оцінюючи зовнішність. Підморгнувши своєму дзеркальному близнюку, схопила сумку та пішла на вулицю.

Хотілося зробити Стасові приємний сюрприз своєю непередбачуваною появою, тому Дарина щиро надіялася на те, що їй це вдасться.

Стоячи біля дверей кімнати Дмитра, Тетяна нервово осмикувала свою блакитну, кольору незабудок, блузку. Перед тим, як опинитися за цими дверима, вона мала бути впевнена, що виглядає найкращим образом.

Тетяна не могла себе впізнати – вона сильно змінилася з приїздом Діми. Раніше білявка ніколи не нервувала в присутності чоловіків, навпаки, саме її присутність змушувала сильну половину людства нервувати, коли вона була поряд, а з Дмитром все зовсім не так – він не звертає на неї абсолютно ніякої уваги. Така поведінка «брата» не на жарт роздратовувала дівчину, адже вона кожного разу вистрибувала із власної шкіри щоб привернути хоч краплину його уваги, звичайно це все було сильно виражено тільки тоді, коли поряд не було сторонніх очей та вух. Нічого привертати до себе непотрібної уваги.

Глибоко вдихнувши декілька раз, вона підняла руку та несміливо постукала у двері. Після того, як їй ніхто не відповів, Таня вирішила, що Дмитро можливо не розчув її стукоту, бо вона зробила це дуже тихо, тому вирішила повторити спробу та постукла ще раз, тільки тепер гучніше.

Знову ніхто не відповів.

Не на жарт розгнівавшись та стиснувши зуби, вона відчинила двері, вирішивши зайти до кімнати без запрошення.

Люстра не горіла, єдиним освітленням у кімнаті слугував екран ввімкненого ноутбука за яким саме і сидів Дмитро. Таня з пересердя вдарила по виключателю, у кімнаті спалахнуло світло, заливаючи собою кожний темний куточок. Дмитро підстрибнув на місці, знімаючи з голови масивні навушники.

Так ось в чому справа! Він дійсно не міг почути її стуку, тому що з гарнітури лилась тиха музика, що означало – слухав він її на повну.

- Що я тобі говорив про візити без стуку?! – Зіскочивши з місця, Діма сердито дивився на білявку.

Кинувши навушники на стіл, хлопець впер руки в боки.

- Взагалі то, я стукала, - обурено відповіла вона і махнула рукою в бік гарнітури, Дмитро теж поглянув на навушники і все зрозумів.

- Точно, - схвально хитнув він головою. – Я працюю над робою в навушниках. Вибач, не почув, як ти стукала.

Він демонстративно відвернувся від неї та знову сів за стіл, надягнувши навушники на голову. Від такого нахабства, Таня побагровіла. Швидким кроком вона подолала відстань від себе до нього в два кроки, наблизилась та по господарському сперла руки на стіл, впираючись кулаками в стільницю. Дмитро кинув на неї швидкий байдужий погляд та гучно застукотів пальцями по клавіатурі. Врешті решт не витримавши, вона зірвала з його голови гарнітуру одним різким рухом, навушники полетіли на підлогу.

Дмитро деякий час дивився собі під ноги де тепер валялась його дорога річ, а потім перевів незрозумілий погляд на Таню.

- Якого біса? – Зловісним тоном прошепотів він. – Навіщо ти це зробила?

- Я прийшла до тебе в кімнату щоб поговорити!

Таня відсунула ноутбук в сторону, посадила свою п’яту точку на стільницю та закинула ногу на ногу, обвивши коліна руками. Вона незворушно вдивлялася в його розгублене обличчя.

- Мені немає коли проводити з тобою світські бесіди, до того ж, я в сучасній моді не розбираюсь.

- Яка мода? – Здивовано підняла брови дівчина.

Дмитро не відповів, лише невизначено потиснув плечами.

Закотивши очі під лоба та зітхнувши, вона помітила, що він нахилився та піднявши гарнітуру з підлоги, обережно поклав на стіл.

- Що ти збираєшся говорити своїй матері про університет?