Випробування оманою

"Я йду коридором, він надзвичайно темний. Вдалині видніються яскраво - червоні двері. Біжу до них. Відчиняю і мене "зустрічає" стіна з диму. Двері зачиняються не даючи мені покинути приміщення.."

Я різко повернулася, розплющуючи очі. Через те, що я лежала на самому краю ліжка моє тіло разом з ковдрою полетіло на підлогу

- Ай! - я потерла лікті, котрим від падіння дісталося найбільше - і насниться ж таке

Дійсно, сон не з приємних. Видихнувши я підняла ковдру та поклала її на ліжко. Спати більше не хотілося, тому я сіла на підвікооня і стала дивитися як встає сонце

- Цікаво, котра зараз година? - вголос запитала я. У моїй кімнаті годинника не було

- Час вставати - рипнули двері і з них показалася постать дівчини - доброго ранку, Ерлін. Не очікувала, що ти прокинешся так рано

- Привіт, Медді - я спустилася з підвіконня - знаєш, іноді кошмари роблять чудеса. Такі сни я не хотіла б записувати до блокноту

- Ти записуєш сни? - запитала Нуль Шість

- Так. Знаєш, коли зовсім нічого робити я їх перечитувала - сказала я - але я впевнена, що той блокнот згорів

- Вибач, якщо ця розмова змусила повернутися у сумні спогади - швидко сказала Медісон, побачивши, що мої очі наповнилися смутком - я зовсім забула про час! Швиденько одягайся і спускайся в кухню

Я кивнула, а дівчина прожогом вибігла з кімнати. Довго збиратися мені не довелося - одягнувши свої "учорашні" речі, я спустилася на перший поверх. Його заповнював приємний аромат млинців та варення. На кухні заварював чай Генрі. На ньому була біла сорочка та джинси

- Доброго ранку, Ерлін - сказав хлопець поставивши чашку чорного чаю біля мене

- Привіт - відповіла я

До речі, мій нюх мене не підвів! На столі дійсно стояли млинці, а поряд у банці знаходилося яблучне варення та три ложки. Вдихнувши цей прекрасний аромат, я зрозуміла як мені хочеться чого - небудь з'їсти. Адже остання моя трапеза була ще у "попередньому" житті. Я взяла млинець та почала їсти його. Через декілька хвилин на кухню прибігла Медісон.На ній як завжди красувалися окуляри, спідниця чорного кольору, сорочка та плащ. Сівши біля нас вона теж прийнялася снідати

- Я сьогодні дізнаюся котра година? - запитала я, щоб хоч якось розвіяти тишу

- Так, звісно - відповів Генрі та простягнувши руку вперед тихо щось прошепотів

Враз над його долонею з'явилися блакитна "стрічка", що своєю консистенцією дуже нагадувала воду. Зробивши декілька кіл вздовж долоні хлопця, та перетворилася на круглий годинник, що й досі був немов з води. Я спостерігала за всім цим з очима у п'ять копійок

- Що за магія? - все так само здивовано промовила я

- Магія води - сказав хлопець - до речі, зараз сьома ранку, що означає краще вже збиратися йти

- Так ти маг? Відьмак? Чи.. - я перераховувала всі можливі варіанти, що спадали на думку

Нуль Шість засміялася:

- Називай нас трохи спрощено - обдаровані

- Нас? - запитала я

Дівчина загадково посміхнулася та за неї сказав Генрі:

- Так. У мене, Медісон та у тебе є здібності. Нас називають обдарованими

- У мене є здібності? - мої очі стали ще більшими від здивування - що за жарти такі?

- Так, хлопче давай без спойлерів - показавши язика Генрі сказала Нуль Шість

- Так не чесно - схрестивши руки на грудях сказала я

- Чесно, чесно - усміхнувшись сказала Медді

- Годі, леді нам вже час їхати - Генрі піднявся з - за столу та вийшов із кухні

- Ходімо, Ерлін - промовила Медді та теж покинула кімнату

Я швидко взулася та побігла за ними. Покинувши територію дому, Генрі зачинив ворота. Ми сіли у ту ж карету, що й вчора. Щойно всі зайшли, вона швидко рушила

- Куди ми їдемо? - запитала я

- До правительки - коротко відповів Генрі

- Чому? - не вгавала я

- Вона викликала нас трьох - Нуль Шість уже сиділа з капюшоном на голові, далі вона серйозно подивилася на хлопця і продовжила - мені здається, що я знаю причину

- Думаєш буде випробування? - запитав хлопець

- Не просто думаю, я в цьому впевнена - сказала вона та відкинула голову на спинку сидіння

- Що за секретики? Ви ж говорили, що ми можемо довіряти один одному, так чому не скажете все як є? - трохи роздратована від усіх недомовок, запитала я

- Можемо сказати лише одне: Ерлін, стережись. Це випробування, що проходитимеш його ти, спробує обманути тебе. Не дай ввести себе в оману - з якимось холодом у голосі сказала Медісон

- Нуль Шість, звідки у вас такі достовірні настанови? - скептично піднявши одну брову, запитав Генрі

- Братику, ваша репліка служить вам відповіддю - тихо засміявшись відповіла дівчина - а якщо ви й досі не розумієте, то згадайте ваш і мій номер

- Стоп, що? - слова Медісон вибили мене з колії, але найбільше мене здивувало її звертання до Генрі - так ви брат з сестрою?

- Вірно. Вона - Генрі кивнув до Медді - моя молоша сестра

Карета зупинилася, Нуль Шість поправила капюшон і вийшла. Ми з хлопцем вийшли слідом за нею. Цього разу ми приїхали до двоповерхового фахверкового будинку. Такі, я бачила лише на картинках! Фасад з дерев'яних балок хвойного дерева, яскраво виділявся на білому фоні. До входу в будинок тяглася бруківка, обабіч якої у клумбах цвіли різноманітні квіти

- Гарно тут - тихо промовила я, йдучи за супутниками

Ми підійшли до дерев'яних дверей, які відчинили швейцари. На першому поверсі, у лівому кутку від середини кімнати починалися сходи стилю "авангард". Посередині кімнати стояв величезний скляний стіл, на якому лежали якісь документи. Поряд із ним розташувався дерев'яний стільчик з спинкою.  Навпроти них, по праву сторону розмістили високу шафу з книгами. Біля вікна, що було навпроти входу, стояли два крісла кремового білосніжного кольору, які ледь - ледь повернуті одне до одного. Біля дверей стояли ті ж швейцари. Підлогу застеляв пухнастий килим.