Коли плачуть ангели

Утеча з Акваторії. Початок

Я встала удосвіта. Власник кімнати, яка зараз освітлювалася слабкими сонячними променями мирно спав, а Ліка, котра відчула те, що я більше не сплю - також прокинулася.

- Доброго ранку, Ліко - тихо привіталася я з феєю, аби не розбудити Генрі

- Привіт - відповила Ліка - все - таки ми тут задрімали

- Так - кивнула я - але зараз варто подбати про сніданок

Сказавши це я безшумно вийшла з кімнати хлопця, Ліка сиділа у мене на плечі

- Хто цей Чотирнадцятий? - запитала я коли ми вже знаходилися на кухні

- Аби ж я знала - гмикнувши фея злетіла з мого плеча та тепер стояла на столі - що готуватимеш?

"Гараз, запитаю в Генрі" - подумала я копирсаючись у шафі з посудом

- Що готуватиму? А це доволі гарне питання - сказала я дістаючи сковорідку - напевно омлет. Це просто і смачно

Діставши з холодильника декілька яєць та один великий томат. Далі, озброївшись кухонним ножем почала нарізати томати. Розігрівши трохи сковорідки з олією я додала завчасно розбиті та перемішані з сіллю та спеціями яйцями і покришивши туди мілко нарізаних (на скільки це можливо) томатів. За час поки омлет готувався Ліка дістала столові прибори та тарілки, а я нарізала хліба.

- Потрібно ще чайник поставити - згадала я і одразу ж виконала це

Коли омлет зготувався і був переміщений на тарілки, я заварила чай.

- Готово! Швидко ж ми з тобою все приготували - радісно промовила фея

- Ага - посміхнувшись у відповідь відповіла я - до речі, Ліка поки ще Генрі спить я піду в ванну, а потім разом подивимося до нього. Добре?

- Добре - погодилася фея - я чекатиму тебе тут

Кивнувши, я вийшла з кухні та зайшла в ванну. Скинувши з себе одяг, я полегшено сперлася на спинку ванни, що вже наповнилася водою.

"Добре, що я залишила тут нічну сорочку. Зовсім не хочеться одягати те плаття" - подумала я

Закінчивши з купанням, я переодяглася і була готова побитися об заклад, що зараз приблизно дев'ята ранку. На жаль у домі не було жодного  годинника аби перевірити на скільки достовірні мої здогадки.

- Ходімо? - запитала я Ліки повернувшись до неї на кухню

- Так, пішли - погодилася фея і ми разом пішли на другий поверх

Сходинки як завжди ледь - ледь скрипіли. Та це лише додавало якогось домашнього затишку. Привідчинивши двері до кімнати Генрі ми побачили, що хлопець стоїть біля навстіж відчиненного вікна з закритими очима. Русе волосся було розтріпане, сірі "домашні" штани які він, напевно переодягнув зранку та біла футболка, що закривала бинти. Відчувши нашу присутність, Генрі повернувши голову, поглянув на нас із Лікою своїми голубими, як крига очима.

- Доброго ранку - посміхнувшись куточками губ сказав він

- Привіт, як спалося? - запитала я

- Досить непогано - коротко відповів хлопець

- Генрі, Генрі ми приготували сніданок - повідомила Ліка примостившись на широкому плечі Генрі

- Тоді ходімо куштувати - посміхнувшись відповів він

Я вийшла з кімнати першою, так як стояла на самому порозі. Генрі з феєю йшли слідом. Спустившись та зайнявши свої місця ми мовчали, просто приймаючи їжу. Було помітно, що Генрі далекий думками звідси

"Хоч як він і старається не показувати цього, та це помітно" - подумала я поглянувши на хлопця

- Ти непокоїшся за Медісон? - запитала я і здається поцілила в яблучко

- Я впевнений, що Чотирнадцятий подбає про неї - спокійно відповів Генрі

- Чотирнадцятий? Розповісиш хто це? - я погляула а хлопця в очікуванні - остннє, о я пам'ятаю про нього - це те, що він і Медді побилися і відбували покарання

- Ейден Ґрант, чотирнадцятий з п'ятнадцяти кодів. Сімнадцятилітній хлопець, руде волосся, світло - карі очі, навіть ближче до ятарного - почав пояснювати Генрі - обдарований льодом. Магія льоду і все в цьому дусі. Мало того, що може заморозити воду так ще й з ні з чого може створити лід. Ми досить не погано спілкуємося. Лише іноді у Медді та Ейдена виникають не співпадіння думок в деяких ситуціх, котрі вони теж можут самі створити

- Ось воно як - замислено відповіла відсуваючи пусту тарілку - ключове питання

- Слухаю - хлопець відставив горнятко чаю і з уважністю поглянув на мене

 Вчора ти сказав, що потрібно вшиватися звідси - почала я - по-перше: "звідси" ти мав на увазі з королівста в цілому чи з міста? Далі, на скільки я зрозуміла з отриманої вчора інформаці Ейден знає про те, що Ліса повернулася і приймає нашу сторону. Автоматично тут виникає наступне питання: я, Медді, ти та Чотирнадцятий - ми тікатимемо разом? 

- Чомусь я не очікував менше питань - поміхнушись відовів Генрі - ти досить добре зорієтувался в цій ситуації. Але розповісти я можу не багато, оскільки ми майже нічого не планували. Треба поговорити з Ейденом, а тоді вирішувати як діяти далі

- Ейден теж живе у цьому місті? - запитала я

- Так, з кодованих у столиці тільки ми - розповідає Генрі - адже з Акарі у нас досить гарні стосунки. Я та Медісон разом з Чотрадцятим були їй тими, кому вона довіряє. Виконували різні завдання, доручення і тому подібне

Ваз лице хлопця набуло трохи відчуженого вигляду, немов той не договорив важливого. Та я лише зробила вигляд, що не помітила цього

- І коли ви збираєтеся зв'язуватися з Чотирнадцятим і тікати? - скептично підвівши брову запитала Ліка - ви занадто безпечні або самовпевнені якщо думаєте, що ті вартові більше не повернуться. Або ж, що їм заважає наглянути до Ґранта?

- Діло говориш, але я це й сам розумію - відповів хлопець - в Акваторії ми не затримаємося більше як на добу

- Акваторії? Що це? - запитала я запам'ятовуючи нове слово

Генрі здивовано підвів брови і не менш здивовано поглянув на мене. Мене це трохи дратувало, бо цей його вигляд нагадував психотерапевта, що дивиться на свого клієнта.

- Мені нагадати, що я у вашому світі від сили місяць? - трохи грубовато сказала я

- Вибач, не хотів тебе якось образити - лице хлопця набуло звичайного вигяду і він продовжив - Акваторія - це столиця Вайт - Королівства




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше