Крок до змін

 До автидорії ми забігли разом з гучним дзвінком, до якого я майже звикла.  Хлопці дружньо присіли біля нас. 

                   - А вам обов'язково сідати тут, більше місця не знайшлось ? _ не втрималася від колької репліки подруга.

                  - Мені хочеться тут, тобі жаль вільного стільчика? _ обурився блондин.

                   - Можеш його забирати й валити звідси.

                  - А ти жорстока!

                 - Це не я жорстока, це світ такий.

До автидорії зайшов викладач. Це огрядний мужчина років п'ятдесяти з лисиною на голові.

                 - Вітаю вас дорогі мої студенти! Я професор  Лумянський  Ігор Тарасович, викладач англо-амереканської культури. Від сьогодні ви будете учитеся повноцінно, а це не лише показувати свої знання, але й отримувати нові. Прошу сісти  парами, й на моїх парах сидіти саме так, і це без заперечень _ не усім прийшлося це до душі, але заперечити ніхто не посмів. Професор дуже легко роз'ясняв тему, це координально відрізнялося за попередні уроки. 

                   - Друга пара соціологія?_ шепнув  мені на вухо Данило.

                  -  Так...

                 - Ти вважаєш, вони знайдуть спільну мову...ну .. як ми з тобою? _ кивнув у бік  Каріни хлопець. Я уже декілька разів замічала, як подруга, з явним вираженим невдоволенням, сиділа біля нового знайомого.

                 - Все залежить від твого друга, і від його терпіння... вона йому провірку на терпіння влаштовує. Тільки чи витримає?

                 - Надіюсь.... Олеся?!

                - Аа?

               - Ти дуже красива.

                - Звичайна.. ти напевне на інших не дивився _ посміхнулась я у відповідь.

                - Там немає на що дивитись, тільки один силікон і ботекс. Краса має бути натурайною, ане штучною. 

                - Ну ... краса потребує жертв.

                - Не усім потрібна така жертва, більшісьть за природність, ну так, як у тебе

                   - Я ще таке нахабство з роду не бачила _ обурювалася подруга.

                   - Я його уже відшивала усіма способами, на які тільки здатна, й хамством й ігнором, а воно не розуміє!!! Бити його чи що? _ це звернення було до мене. Я посміхнулась, зараз би мою подругу Ірину, вона б знала, що порадити, а я не радчик по таких справах. 

                 - Знаєш... я хоч ні бум-бум у цьому, але мені ясно одне - цей Стас... ну... подобаєшся ти йому.

                -  Це тобі його друг сказав?

                - Ні, це ну дууже видно. Хіба терпів, на його місці хтось інший твої вибрики? Коли ти не була йому цікава, його біля тебе уже не було.

               - Ну не знаю ... він мені нічого такого не говорив.

                - А коли він мав тобі про це говорити? Він тільки рот відкриє, а ти у два хлопка закриваєш. 

               - Ось коли б він його не відкривав на усіякі дурниці, то мені не прийшлося йому його закривати _ обурено пробормотала подруга.

              - Ну звичайно він сказав " Привіт дівчата!", а ти " Стулься  бо вирубаю" _ перекривала я її. - Це що по твоєму ненормальне запитання, й цілком можлива відповідь? 

           - Взагалі коли якийсь чувак у краватці, йде по коридору й побачивши нас кричить своє "Привіт дівчата!", й обернулися половина дівчат, які там знаходились, то це нормальна лексика? 

        - О ти уже завелася

        - Та не захищай цього ... блін, навіть такого слова для нього підібрати не можу.

          - А я й не захищаю, просто я твоя совість _ посміхнулась їй.

           -  Ну повинен хтось з нас двох бути совісним?! _ підморгнула вона.

           - Дуже смішно, а ще більше буде смішно, коли ми на завтра реферат із соціології не напишем.

Усіх своїх читачів вітаю з Новим роком!!!!!

Бажаю в НОВОМУ РОЦІ гарного настрою, здоров'я і побільше цікавих книг!!!!