Коли розквітне лілея 2 або Хай живе королева!

Глава 22 (2)

А наступного дня у Малій Залі, яку ми частіше називаємо кабінетом, я проводила свою першу нараду на пості королеви з членами моєї сім'ї. Коли лакеї відчинили двері переді мною та оголосили: "Увага! Її Величність королева Ельза!", я солодко примружила очі, наче мене осліпило сонце. Сонце мого щастя. За шестикутним великим столом на мене очікували ті, завдяки кому моє сходження на трон було таким яскравим. Вони — проміння моєї величі. Вони — моя рідна сім'я.

Гордо пройшовши до свого тронного крісла, я граційно розмістилася в ньому, жестом руки дозволяючи рідні зайняти свої місця. Праворуч — Арлет та тітонька. Ліворуч — Адель та Армель. Біля них Вітелі та Леджер, а навпроти мене — король-батько . Тут знайшлося й місце для старого Лера, а одне крісло залишалося порожнім.

— Я рада вітати вас на першім зібранні лицарів круглого столу... В моєму баченні лицарем може бути будь — хто не залежно від статі. Головне — це мужність, витримка і бажання боротися за справедливість. А всі за цим столом пройшли важкий шлях, але не здалися... У наступні дні зібрань принцеса Адель та герцогиня Вітелі можуть не приходити за сімейним станом. Ви зобов'язані займатися благодійністю, але допоки ваші діти будуть немовлятами, ці обов'язки лягають на плечі ваших чоловіків або інших представників, якщо такі є. Ваша Величність батьку, я звертатимуся до вашої мудрості лише в крайніх випадках. Зараз немає важливішої теми, ніж ваше здоров'я. Тому надалі я правитиму з моїм нареченим принц-коном Ендаласії, зятем Армелем, кузеном Леджером, мудрою тітонькою та вірним Лером. Але сьогодні в нас особлива ситуація. Я хочу поділитися з вами думками, яким бачу своє правління...

Мене уважно слухали, мене сприймали й підтримували. В колі своєї сім'ї я не була королевою. Хоч останнє слово залишала за собою, все ж розуміла, що істинна мудрість у тому, аби дослухатися до чужої думки, маючи при цьому власну. Ідеї про чисельні реформи, а тим паче про приєднання до складу Ендаласії інших держав лицарі круглого столу зустріли з широко відкритими очима. Особливо мої сестри. Тиша, що заповнила залу, коли я закінчила, була для мене хвилюючою. Я знала, що діятиму так, як вирішила, навіть якщо мене не підтримають. Але в такому випадку який сенс питати поради взагалі? Тому я сподівалася на схвалення, яке спершу отримала від мого коханого юнака.

Поборовши спантеличення, члени бесіди чергували уточнюючі запитання, але після того, коли король-батько назвав цю ідею далекоглядною, брати теж наважилися підтримати. Насправді вони одразу оцінили мої плани, але от злякалися змін і важкої послідуючої праці над законодавством та різними організаційними нюансами. Зміни лякають людей, але це частина нашого життя. Світ змінюється і лише дурні продовжують ловитися за старе, коли воно вже практично зруйноване.

По закінченні наради батько сказав, що не помилився у своєму рішенні передати владу мені, а тітонька з ніжною посмішкою прошепотіла: "Я пишаюся тобою. І, впевнена, що душа Акселл теж". І це було вище всіх похвал!

— Ельзо, а для кого вільне крісло за столом? Це для Ліана? — жартувала Адель вже у коридорі. А я лукаво посміхнулася:

— Скоро познайомлю вас...

***

Справи знову захопили в круговорот. Того ж дня я провела нараду з усіма лордами та повідомила їх про початок великих змін. Першу цеглинку на будівництві могутнього союзу імперій було закладено.

Після обіду у Тронну залу молода королева, тобто я, запросила монархів усіх держав, які мала на меті приєднати до складу Ендаласії.

Мої кроки до своєї мети здавалися рішучими й величними. Вельможі вже вбачали в мені велику правительку, якої не було ще в нашій імперії, але мало хто здогадувався через які власні бар'єри доводилося переступати. Моя феєрична впевненість у своїх діях згубилася перед самими дверима, за якими на мене очікували поважні гості. Я тривожно зупинилася, наче зайти не залишилося сил, а потім схвильовано поглянула на Арлета. Принц-кон тепер повсюди супроводжував мене, лише він і знав ціну моєї величі.

— А може це погана ідея? Хіба мені під силу таке, скажи?

Юнак м'яко посміхнувся і легким жестом руки погладив локон мого золотистого волосся.

— Згадай: ти хоч одного разу не отримувала того, чого хотіла? Якщо ти ставиш ціль, тебе не зупинити. Ельзо, шляху назад немає. І сумнівів, що ти впораєшся, теж...

— Дякую тобі, — посміхнулася я і подала знак лакеям, аби ті відчинили двері та повідомили про наш прихід таким милим серцю: "Увага! Її Величність королева Ельза Ендаласійська та Його Високість принц-кон Ендаласії Арлет Золхідський!"

Тримаючи свої пальці на теплій долоні коханого, я підійшла повз вельмишановних гостей до трону і граційно опустилася на нього. Кароокий присів на крісло трохи нижче від престолу, оскільки зараз він не мав права бути поруч.

— Ваші Величності, всі ми — правителі своїх держав, і тому чудово розуміємо наскільки важлива для нас незалежність. Але так же ми повинні розуміти ціну безпеки. Нова епоха передбачає зміни. Саме про великі зміни та безпеку я хочу поговорити з вами...

І я говорила, мудро, спокійно та велично переповідаючи свій план. Монархи уважно слухали мене, бувши не менш здивованими, ніж усі інші, кого я вже встигла посвятити в деталі. Коли ж я відповіла на їх вражені запитання та закінчила нараду словами: "А тепер я даю вам час ретельно обдумати мою пропозицію. Об'єднання потрібне заради миру та безпеки і аж ніяк не для того, щоб розпалити ворожнечу. Я чекатиму ваших відповідей стосовно цієї пропозиції протягом часу, коли ви гостюватимете у Ендаласії. На цьому все. Дякую за час, який ви приділили мені...", Франк Золхідський зупинив мене, офіційно повідомивши, що він готовий присягнути Ендаласії на вірність. Вслід за ним ще декілька монархів висловили готовність довірити мені їх імперії. І це була велика честь та велика несподіванка. Протягом кількох наступних днів моєї аудієнції просили й інші та приносили мені свої маленькі королівства на срібній таці, погоджуючись танцювати під мою дудку і сплачувати податки взамін на мир, безпеку та процвітання. Варто зауважити, що ситуація в де-яких країнах вже була крайньою, а загрози насувалися, як від зовнішніх ворогів, так і від повстанців всередині держави. І лише два короля повідомили, що цінують свою незалежність. Один із них вже за пів року стоятиме переді мною та буде просити можливості вступити в Союз Об'єднаних Імперій з резиденцією єдиноправлячої королеви у Ендаласії.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше