Глава 4 (2)

Маркіз мені зрадів, одразу ж обійняв і старався вітатися з посмішкою, але приховати свого пригніченого душевного стану не зумів. Певно, я надто добре його знаю. Ще в дитинстві ми могли розпізнавати в звичайних поглядах одне одного приховані думки. А з тих пір зв'язок між нами лише зміцнився.

— Ну що ти, братику. Не треба так засмучуватися. Ми не здаємося, — ніжно шепочу я і посміхаюся золхідцю, який змушує мене одягнути теплий плащ. Арлет був не набагато старшим від мене, але все ж тих п'ять років різниці і важке життя подарували красеню розсудливість і вміння оберігати себе та рідних від зайвих клопотів на подобі застуди. Крім юнацького запалу, що досі якимось чином був присутнім у характері принца, він ще й виділявся розумом зрілої людини. Дорослість приходить не з роками, а з досвідом. Це вигадала не я, але істини від того крилатий вислів не втрачає.

— Здаємося, чи ні, але те, що сталося буквально зруйнувало нас... Мене, якщо точніше. Так не було б боляче, якби вона обрала когось гідного. Святі небеса, невже король не бачить, що відбувається? Як він міг дозволити їм? Ельзо, друзі, це справжнє лихо впало на імперію в обличчі цього шайтана!

— Він не шайтан, а звичайна гієна! Просто пішка в грі королев... — відмахнулася я, а Арлет по-дружньому поплескав по плечі свого побратима.

— Давайте не будемо драматизувати через те, що нам боляче. Емоції заважають прораховувати ходи. Опануйте себе обоє...

— Наче це так легко! — видихнув мій брат.

— А ніхто й не казав, що буде легко! Думаєш, що я не знаю те почуття, коли перед твоїм носом закрилися двері?! Пригадати Рудольфа, за якого наша кохана принцеса з великою радістю вирішила вийти заміж? Але я не панікував. Тому ти теж не будеш...

— Друже, то був шлюб по розрахунку, а тут Адель закохана. Що ти з цим зробиш?

— Немає різниці, — в розмову втрутилася Я — Мені байдуже хто там кого любить. Адель і Ілберт нізащо не будуть разом! Я не дозволю! Присягаюся, що не допущу цього, Армелю! Але мені потрібен мій відважний брат, який кидався зі мною в найбожевільніші афери, а також мій найкращий друг, який має рекордну кількість порятунків шаленої принцеси, — засміялася я, взявши руки моїх лицарів. Так же різко я посерйознішала і пильно поглянула на АрмелЯ — У Арлета я вже спитала чи згоден він бути в моїй команді. А в тебе немає вибору. Адель— твоя і тобі її рятувати. На цьому крапка. Опам'ятайся, Армелю. Так, тобі боляче, але це не дає права панікувати. У мене було п'ять наречених, вельможних принців і герцогів, спадкоємців різних імперій. Найвеличніші, найкращі світу цього просили моєї руки. А в Арлета було два дні, щоб знищити їх усіх і не нажити собі могутніх ворогів. При цьому всьому йому ніхто не допомагав, окрім особистої прислуги, а ми з тобою вважали його шпигуном Каролін. Озирнися, ти бачиш зараз десь Рудольфа, Ніколаса чи того навіженого, який мене бити хотів? Їх немає, я імен вже не пам'ятаю. Зате є Арлет, тримаю його руку в цю мить. На фоні проблеми твого друга в тебе всі козирі в руках. Ілберт— противний щур, який не гіден нігтя будь-якого мого нареченого. А ти поважний маркіз, її ліпший друг, найкращі спогади про дитинство і взагалі перша любов. Ти маєш щонайменше два місяці і допомогу в якості усіх нас. А хто є у Ілберта? Капітана Ендрю я вгомоню, він не проситиме за племінника, ну а Каролін це не зробить, щоб не видати себе. Вони ж наче тепер уже не разом... Він— нікчема, самотня пилинка, який нажив собі ворогів серед представників, як мінімум двох династій... Висновок ти зробиш сам. Ми змушені виграти, друзі. Інакше моя самооцінка впаде до нуля, — гаряче промовила я і важко вдихнула. Юнаки лише переглянулися і посміхнулися. Армель пригорнув мене до себе, Арлет же так і не відпускав тієї руки.

— Але король... Що з ним робити? — зітхнув маркіз.

— Батько— це проблема. Ми сьогодні трохи посперечалися, тому він скоріше за все приставить до мене свого шпигуна. Але й нехай. Я більше нікого не боюся.

— Уже приставив, ти не помилилася. Але він вірний тобі, — посміхнувся Арлет, а побачивши мою зацікавленість, тут же додав: — Він перед тобою. Король наказав мені слідкувати за тобою і доповідати йому.

— Принц Золхіди шпигує за принцесою Ендаласії! Щодня все цікавіше. Ну а що, я ж за тобою слідкувала... — обурливо вигукнула я.

— З тобою неможливо спілкуватися. Дурненька, чого ти ображаєшся? Я ж не робитиму цього. Ти спитала і я дав тобі чітку відповідь, Ельзо. Я обрав тебе, а не короля Аделарда. Пристав на пропозицію монарха навмисно, щоб король не прикріпив до тебе когось іншого.

— Чудово. Це мені вже подобається, Арлете, — я навіть здивувалася такому повороту подій. Армель лише посміхався, бо розумів наскільки сильна наша команда. Після цієї розмови ми дружньо подалися до моїх покоїв, аби попити чаю і скласти план наших дій.

— Це війна не проти Ілберта. За ним стоїть Каролін, точно як і за тобою, Армелю, стою я. А Адель посередині цього всього. Битва видасться пекельною, але ми змушені виграти. На кону не просто імперія, як це було раніше. Тепер питання у житті Адель... — зітхнула я і відклала чашечку з недопитою кавою.— Коли хвилююся, не можу їсти чи пити. Та що там, навіть дихати важко... Але я була готовою до цієї битви. Ласкаво просимо в реальність, мої любі. Від цього всього залежить те, чи будемо ми мати якесь майбутнє. Ми або переможемо і все буде добре. Або програємо і будемо знищені Каролін руками моєї сестри...

— Припини накручувати себе, — прошепотів золхідець.— Все не так страшно. Адель нікого не вбиватиме... Аж надто тебе, мене чи Армеля!

— Думай головою, будь ласка! — огризнулася Я — Після цього весілля, рідний, Адель стане першою спадкоємицею. Її принц— коном буде вірний Каролін Ілберт. Я — єдина перепона. Мене вони приберуть першою, знову влаштують нещасний випадок і не факт, що ти встигнеш мене підхопити. До речі, ти наступний на черзі, Арлете. Тебе король занадто любить, до того ж вони здогадаються, що ти зі мною і тому їм буде вигідніше прибрати тебе. Ну а Армель— єдиний, хто може розплющити Адель очі, тому його вони також не залишать. Потім Каролін знищить Вітелі і підбере для сина іншу дружину. Ну і як вона сама сказала, що Адель відправить у провінцію в кращому випадку, а Леджер взійде на трон, керуватиме за нього ця відьма. Тому в нас є два місяці, аби повернути кермо долі в нашу сторону. Правити своїми долями маємо ми, а не вони...