Глава 11 (2)

— Що? — скрикнули водночас кілька голосів. Навіть Арлет ошелешено на мене зиркнув, я ж мімікою попросила його заспокоїтися і повела далі:

— Вони не встигли про це повідомити вам, але я знала. Сестра розповіла мені днями раніше. Історія з моїми заручинами і весіллям її сильно засмучувала, тому вона просила принца Арлета і мене мовчати про це до спокійнішого часу. Якби все вирішилося менш трагічно, про це розповіла б вам сама Ельза... Зараз, я впевнена, сестрі дуже потрібна підтримка її коханого нареченого. Його Високості можна залишитися, знать не буде пліткувати, оскільки одразу після одужання міледі з вашого дозволу вони стануть законними чоловіком та дружиною. Але поки це не сталося я можу скласти компанію принцу Арлету і посидіти з сестрою. Все одно сьогодні мені не заснути. Дозвольте нам...

Певно, я трохи перебільшила, адже король дійсно повірив. Як і герцогиня. Мені здалося, що навіть Арлет йняв віру у мою маячню. Хоча, чому це маячню? Якось змія Каролін прилюдно оголосила про мої з Ілбертом заручини, а наступного дня батько був змушеним назвати день весілля. Може вдасться повторити цей трюк? Після того, як про їх союз почує імперія, сестра не зможе відмовити коханому— і вони будуть разом.

Я собою пишалася. Батько безмовно підійшов до золхідця і з сльозами на очах міцно обійняв його:

— Я співчуваю тобі, синку. Я так довго чекав, щоб почути цю звістку. Ти ж знаєш, як я хотів, аби ви побралися. Знаю, що тобі дуже важко втрачати мою доньку, коли тільки досяг бажаного і отримав згоду. І розумію, що так хвилюєшся про вашу дрібну сварку. Але будь мужнім, Арлете, бо ти потрібен їй. Ельза дуже сильна і дуже вперта. Якщо вже вона вирішила стати твоєю дружиною, то жодна хвороба не завадить їй. Вона неодмінно одужає і повернеться до тебе... І я влаштую вам весілля, як тільки вона зможе танцювати на ньому. Благословляю вас, діти мої. І не серджуся на тебе, що не ощасливив мене раніше. Звісно, можеш залишитися з нею. І ти, Адель, можеш бути з сестрою. Делайн, ходімо. Залишимо молодь, Ельза в надійних руках. У руках її майбутнього чоловіка...

Поплескавши Арлета по плечі і навіть поцілувавши його чоло зовсім по-батьківському, король посміхнувся непритомній донечці, потім мені і покинув покої. Тьотя Делайн теж обійняла принца, вітаючи його в нашій сім'ї. Так і сказала: "Ласкаво просимо в сім'ю, синку. Ти бажаний зять, будеш щасливим. Ельза одужає, вона ніколи не покидає тих, кого любить...", потім теж поцілувала "бажаного зятя" і вийшла вслід за своїм братом. Арлет ще кілька хвилин відходив від шоку, після чого вражено оглянувся на мене і серйозно запитав:

— Адель, тільки не кажіть, що ви це все вигадали і Ельза насправді не казала вам нічого про свої палкі бажання стати моєю дружиною?

— Але ж хіба я зробила щось погане? Чи ви надали б перевагу сидіти у своїх покоях, замість того, щоб дбати про неї? — вирішивши, що краща оборона— це напад, запротестувала я. Арлет мого гумору не оцінив, важко опустившись на стілець і підперши кучеряву голову двома руками.

— Адель, я безмежно вдячний вам за турботу, але мене щойно прийняли в вашу сім'ю.

— Так, признаю, що цього я не очікувала. Але яка різниця? Ви все одно будете нашим зятем, нехай звикають... — байдуже відмахнулася я і поглянула на здивованих Армеля та Вітелі. Леджера в покоях не було.

— Ох, Ельзо моя, Ельзо... — важко зітхнув принц і поглянув на мене: — Насправді ми посварилися напередодні. Вона сказала, що ніколи не зуміла б мене покохати. А я з образи випалив, що не люблю її... І багато інших дурниць. Коли вона опритомніє і дізнається про те, що нас заручили...

— Ви все їй поясните і попросите пробачення! — вступилася за мене Вітелі.— Та й лише таким чином ви зможете довести їй, що справді кохаєте, а ті слова були просто з пересердя. І повірте, що вона теж дуже вас любить. Я знаю це...

— Карти сказали? — ледь усміхнувся принц.

— Вона сама, — турботливо поправивши ковдру сестрі, лагідно відповіла чорнява маркіза.

— Ви кажете правду? — осяяний надіями, Арлет піднісся з стільця і ледь стримався, щоб не допитати Вітелі силою.— А ви раптом не знаєте, що вона приховує від мене? Через яку важливу причину казала, що ми не можемо бути разом?

Вітелі миттєво стала похмурою і зляканою, неначе відчула, що потрапила в пастку власної доброти. Так хотіла заспокоїти засмученого принца, що ледь не видала секрет подруги. Однак, дівчина ніколи не зраджувала Ельзу. Ми це зрозуміли одразу, як тільки вона стисла плечима і тихо відповіла:

— Мій язик пришитий до піднебіння, Ваша Високосте. Я немаю права розкрити цю таємницю...

— Навіть мені? — здивовано перепитувала я, після чого Вітелі лише посміхнулася:

— Навіть Леджеру.       

Молода жінка схилилася в поклоні і пішла до чоловіка в їх власне крило палацу. Ми з Арлетом різко перевели погляд на Армеля, який одразу також поспішив покинути диван.

— Ти теж знаєш? — здивувалася я.

— Ельза не звикла щось приховувати від мене... В Сефаї вона поділилася своїм секретом, але перед тим змусила мене заприсягтися її життям і здоров'ям, що я не розповім жодному з вас. Я не стану ризикувати життям і здоров'ям сестри... Пробачте, — Армель поцілував моє чоло, потім руку міледі, поплескав друга по плечі, поклонився і також покинув покої. Поспішав, щоб ми не стали розпитувати.

— Кожен з них не зрадить Ельзу і нічого не розповість, — зітхнула я.

— Ельза ніколи не просить заприсягнутися подібним. Армель вигадав це, аби ми не діймали, — Арлет також зітхнув. Зараз усе, що ми робили, так це сиділи і зітхали, намагаючись розгадати секрет сестри.