5 розділ

Дівчина прокинулась десь о 7 годині. Проспала дві з половиною. Ледве встала з ліжка і похапцем глянула на себе в дзеркало. Туш розмазалась по всьому обличчю, тоналка на половину стерлася, а під очима були величезні сині плями.. Точно, дівчина забула зняти макіяж, ну і добре... Це жах звичайно, але звертати увагу на такі дрібниці в неї не було, ні сил, ні бажання. Поліна механічно одягнула джинси і вчорашню футболку. Зовсім не хотіла йти до універу,але по-перше, була на межі виключення, а по-друге, якщо в неї стане сил хотіла зайняти у друзів. Для цього все треба буде розказати, може... Поля не вірила, що зможе це зробити, але дуже хотіла. 
Дівчина зайшла в зал, де мала проходити лекція, і сіла поруч з подругою. На щастя, Аліса вже була.
- Як там ти? Тобі вже краще?
- Алісо, я вже не знаю, що робити. Не маю уявлення, де їх шукати.
-  Ану, вище носа! Я звичайно багато не маю, але віддам все, що є. Трохи не трохи, але я тобі допоможу.
- Дякую тобі, ти єдина, хто зараз в мене вірить. Мені так незручно. Виходить я в тебе їх випросила.
- Нічого ти не випросила. Це від чистого серця!
- Я знаю. Але в мене чомусь таке відчуття,що  як би я не старались все одно стільки не знайду.
- А я вірю- все буде добре.
Має бути вихід! Знаєш розумні люди кажуть, що в будь -якому випадку є аж три виходи! Ти казала, що підеш в банк!? Вже ходила?
- Не зовсім. Зайшла туди, але нічого конкретного мені не сказали. Сьогодні піду в інший. Все, що мені сказали в першому - це  те, що без постійного доходу і майна, я можу ні на що не розраховувати. Але в мене ще є надія!
- В сенсі? Ти ж  маєш дохід! Ти вже два роки працюєш в тій фірмі!
- Працювати працюю, Аліса, ніби ти не знаєш, що це не офіційно.
- Поль, ну не вийде з кредитом, то попроси в Дена. Я взагалі вважаю, що порядний хлопець, з багатими батьками і постійним непоганим  доходом, сам мав запропонувати заплатити!
- От от, що порядний...
- В сенсі?
- Ми вже про це говорили з ним!
- І що?
- Сказав, що не хоче брати в батька, а в нього немає таких грошей, бо він нещодавно купив машину. Тай взагалі, здається, ми розійшлись!
- Що? Я в шоці! Ви ж з ним три роки разом, як він міг так з тобою!?
- Отак міг, значить. Давай не будемо про це, бо мене аж трусить, як я про це згадую.
- Нічого, нічого подивлюсь я на нього, коли біда постукає в його двері!
- Не кажи так, він звичайно козел, але зі мною чи ні хай буде щасливий!
- От якби тобі за доброту давали гроші , ти б вже на 10 операцій назбирала!
- Ну Аль!  Захотів райдужного і безпроблемного життя, щасливої дороги! 
- Правильно, іди сюди.
Дівчата обійнятися і Аліса прошепотіла дівчині на вухо:
- Ти сама впораєшся,вже пройшли ті часи коли чоловіки вирішували наші проблеми!
- Знаю, Аліс, знаю...
...
Можна сказати, що Поля була моїм єдиним коханням. Ні - я не настільки невдаха, просто все, що було до цього я не можу назвати цим словом. Симпатії звичайно були,але хіба це любов?! Я ще ні до кого не відчував подібного -  того що зараз до неї!Мене тягне магнітом і я майже  себе не контролюю! Спочатку, це лякало, звичайно, пам'ятаю, як спочатку боявся власних думок, а потім звик. Не знаю.... Може, і це не кохання? Я зараз вже нічого не знаю! Десь після року такого життя, я вирішив, що пора закінчувати з цим. Ага ненадовго мене вистачило. Я знаю, що не потрібний їй і знав це завжди, але після того як я намагався зустрічатись з іншою, пробував змінювати своє життя, я все одно щоразу  повертався до неї. Чесно? Я  взагалі ні про що не жалію! Просто хочу,щоб вона була щаслива, а мої почуття? Вони почекають.