6 розділ

Поліна прослухала аж дві пари. Більше не змогла. Вирішила це вже й так забагато, тому  попрощалась з подругою, і можна сказати втікла з універу. Вона  так і не наважилась розповісти всім про своє горе. Це її і нікого більше, вирішила, що самотужки зробить все, що в її силах і просити ні в кого не буде. Дівчина знала, що її можуть вигнати за пропуски, адже до того їх теж було багато, але в неї не було ніякого бажання лишатись там, не хотіла витрачати час, якого і так мало на безглузді пояснення,які напевно вже їй ніколи не знадобляться. Ну й нехай! Буде що буде!  Одразу з універу Поля пішла в банк. Раніше вона ніколи не брала  позику, тому їй було трохи лячно, адже дівчина не знала, як все має відбуватись. У  неї прокрадались думки, що і в цьому банку їй скажуть багато незрозумілого і не по ділу або взагалі відмовлять. Тримтячими руками, вона відчинила двері. Всередині Полю провели до консультанта і запропонували чаю.
- Слухаю вас.
Її обслуговувала молода жінка, яка взагалі не викликала довіру, була чимось не задоволена і показувала це Полі постійно.
- Я хочу взяти кредит у вашому банку.
- З якою метою?
- А це обов'язково казати?
- Не хочете не кажіть, але на позику не розраховуйте. Вихід знаєте де? Щасливої дороги.
-  Вибачте... Просто мені важко про це говорити вголос! Мені треба, треба заплатити за  операцію мамі.
-   Добре, а в вас є житло?
- На мене оформленого немає. Тільки мамине.
-  Це погано, ви хоча б офіційно працюєте??
-   Ні, але отримую степендію в університеті.
-   Тоді це взагалі глухий номер.З таким букетом ви можете ні на що не розраховувати.
- Але ж мені дуже треба!
- Всім треба,але не всім ж дають. В вас ні роботи, ні житла! Наш банк не займається благодійністю! Де гарантії, що ви зможете повернути те, що ми вам дамо?
- Але ж!
- Шукайте роботу, або заведіть нерухомість.
- Де я знайду зараз офіційну роботу!?
- Тоді вибачте, якщо все таки знайдете, то візьміть ось цю брошуру там написаний перелік документів, які потрібно буде принести.  До побачення! В мене наступний клієнт, вибачте!
- Дякую!
Дівчина взяла сумку і заплакана вийшла з установи, ще одне розчарування. Тепер вже точно  було зрозуміло, що в банках їй нема на що розраховувати,в будь-якому їй відмовлять. Дорога додому їй здавалась дуже довгою і важкою.
...
Не знаю чого, але зараз я задумуюсь про красу... Хлопці не переймаються таким, але ж є, напевно, красиві і не дуже, і про це всі знають. Раніше та й зараз, я ніколи не вважав себе гарним, швидше нормальним- простим дворовим хлопцем, який виріс на асфальті. Думаю мене врятував спорт, адже саме через нього я став гарно вчитися, в мене з'явились друзі і навіть прихильники. Так... Якби не він, я б ніколи не зайняв такого місця у суспільстві, яке зараз маю.  Коли мені було 9,  я почав  займатися футболом і боксом, коли підріс, з боксом закінчив, а ось футбол мене не полишає донині. Пам'ятаю той час коли мене запросили у збірну школи, ті емоції мені запам'ятались найкраще, а ще як став капітаном у міській збірній з футболу. Тоді я був одним з найпопулярніших хлопців у школі, але взагалі не звертав на це уваги. Мені просто подобалось бути серед людей, які мною захоплювались, буди найкращим, але я вчасно зійшов з усього цього, одного дня вирішив зупинитися і ні про що не шкодую. Як давно то було, здається вже й не зі мною, але я дуже вдячний тому собі, що так прожив своє дитинство і юність, а особливо за те що в 10 класі вирішив вдаритись в навчання і вступив до університету. Адже  без нього в мене б не було Полі!