14 розділ

Коли Поля прокинулась годинник вже давно перевалив за восьму. Дівчина забула вчора поставити  будильник і ,о чорт, проспала.  Перший потяг вже пішов, а другим  вона запізниться на дві пари.
В жахливому настрої дівчина почала збиратись. Нічого не хотілося, але Поля потроху почала приводити себе в порядок: розчесала давно вже не мите волосся,одягнула футболку і джинси і вирушила в дорогу. До потяга було ще 45 хвилин, тож людей було небагато. Майже всі з них були зайняті буденним: сиділи в телефонах, розмовляли між собою або ж просто куняли. Її увагу прикув на довго лише один хлопець. Здавалося вона його вже бачила, риси обличчя і статура була дуже знайомою. Але де? Такі очі вона точно не могла забути. В той момент вона дуже хотіла щоб він був їй рідною людиною, хлопцем, чоловіком чи братом, щоб мати змогу  пригорнутись до нього і відчути, що має опору.
Вийшовши з потяга,  Поліна одразу побігла в універ. Добре, що звідси двадцять хвилин пішки, та що вже поспішати - вже почалась третя пара. Задихана зайшла в кабінет ректора.
-Добрий день, сідайте,Поліно. Буду лаконічним: ми прийняли рішення про ваше виключення. Одразу видно вам зараз не до навчання, але знайте: ви в будь - яку мить можете поновитись. Ми справді будемо чекати цього. Бажаю вам успіхів . Сподіваюсь всі зміни підуть вам на краще. 
Поля весь час мовчала. Казати щось в своє виправдання , вже не було сенсу, тож після його монологу попрощалась і вийшла.
Чоловік був у всьому правий. І якщо вона буде жити,  обов'язково сюди повернеться. Або можливо.... Як все набридло... Чого світ такий несправедливий?
...
Наступного ранку, я одразу пішов на вокзал. Не очікував, що побачу там Поліну, але побачивши її хоч трохи  покращив собі настрій. Хвилювало лише одне, чого вона так пильно дивилась на мене?
Може, щось запідозрила, наврядчи, але я став обережніим після цього. Всю дорогу я не міг відірвати від неї очей. І не дивно, вона дуже змарніла і ніби постаріла. Мені дуже хотілось підійти до неї і обійняти, але не вистачило мужності. Зараз дуже про це жалію. Я не знав про університет, добре, що хоч в юриста все пройшло нормально. Ми про все домовились, а через дві години мені на рахунок перерахували все до копійки. Щоб владнати все як найшвидше одразу зв'язався з лікарем. Любов Петрівну почали готувати до операції.  От чого я заборонив про все розказувати? Полю, пробач, у всьому я і тільки я винен!