16 розділ

Дівчата не помітили, як проминув час і на останню електричку Поля запізнилась. Не хотіла оптяжувати подругу, тому залишилатись в орендованій квартирі, яка, до речі, була ще оплачена.  Все одно, треба було зібрати речі, адже з понеділка, вона не буде мати право тут знаходитись, як мінімум моральне. Важко було навіть думати про кінець її мешкання тут,бо це місце їй дуже полюбилось. Вона не просто відчувала себе господинею тут,  дівчина була справді вдома. Всі сусіди, дерева, клумби і майданчики були їй дуже- дуже рідними. Раніше Поля мріяла зустріти в цьому районі старість, а зараз , раптом вона зрозуміла, що хоче померти тут, бо це місце бачило дуже багато. Її осяяло - стрибне з вікна. Точно!  Вважала, що так позбудеться всіх проблем  і   буде разом з мамою вже завжди. Решту  вечора вона продумувала все до деталь, тож, якщо нічого не зміниться на краще, то о третій годині понеділка вона стрибне, а там буде, що буде. 
Поліна не могла заснути, ходила по квартирі, згадуючи події , які тут пережила: радість, горе, щастя і сльози, а саме головне спогади! Вона буде берегти не тільки таємницю Поліної смерті, а ще й той етап життя коли вона ледь-ледь не стала мамою. Крім Дена, про це ніхто не знав, вона звичайно ще була не готова, але може б тоді усього цього не було? Їй згадався  зловісний ранок, коли вона прокинулась від пекучого болю. Тепер  з'явилась ще одна причина померти. Вона зустрінеться зі своїм малюком і попросить пробачення за те що не любила. Так вона не вбивала його, але скоріше всього зробила б це через декілька днів,адже Ден вирішив все за неї. І як Поля взагалі могла любити такого?  Це смішно, але його власна дитина  перехитрила. Саме страшне, що після всього того кошмару, лікарів, пігулок, і довгого одруження він не підтримав її, а просто викинув цей епізод з пам'яті, ніби це лише її частина життя, а вона далі і далі сліпо любила. Виходить у неї вже було все. І материнство, і чоловік,і робота, і навчання і майже смерть мами. А ні не все, вона не встигла віднайти справжнє кохання. Напевно, цього їй не суджено долею, а як хочеться  бути коханою. 
Напевне, але ми ще побачимо, всі ж розуміють, що, на щастя, цей крок був не останнім.
...
Знаєш, а я не завжди був таким дивним. В мене були жінки і першим моїм кохання, була одногрупниця Жанна. У нас все було настільки складно, що я  часом думав , що ніколи більше не покохою. Яке щастя, що після першого курсу вона через обставини, переїхала в іншу країну. І напевно, саме Жанна, головна причина, чого я  так і не розказав про все тобі. Жінка вбила мою самооцінку і я перестав відчувати себе щасливим.
Та що я про колишнє, сьогодні я нарешті продав свою квартиру! Доки Поліна прокинеться переконтуюсь у друга, а там, в Німеччині мені знайшли навіть дуже- дуже непогану роботу. А ще я розрахувався з тим типом і тепер назавжди вільний і в цьому плані. Полю, я б дуже хотів, щоб ти поїхала зі мною,але все проходить і скора це стане спогадом. Хорошим спогадом, Полю.