17 розділ

Наступного дня Поліна прокинулась дуже рано, розуміння того, що гроші треба перерахувати вже завтра не давало їй ні хвилини спокою. Вона вже майже змирилась з усім,  у дівчини не було ні сил, ні бажання діяти!Як би це страшно не було, Поля відмовилась робити будь- що. Вона думала тільки про смерть, тільки і тільки про неї. Вона боялась помилитись і вижити, а ще хотіла бути красивою. Вона відкрила шафу і почала вибирати для цього одяг. Її погляд впав на конверт. Аліса з такими зусиллями збирала ці гроші і не можна щоб вони пропали. Вирішила або перерахувати в фонд лікарні або віддати якійсь хворій дитині, врешті пристала на друге. Забувши про плаття, дівчина побігла в міську клінічну лікарню. 
Зайшла в дитяче відділення..
Її погляд зустрівся з однією  гарною, але дуже заплаканою, в горі жінкою. Сіла поруч і почала розмову:
- Ваша дитина хвора? Не лякайтеся, я лише хочу допомогти... Може розкажете, що сталося? Багато грошей потрібно?
-  Та чим ви зможете мені допомогти?У Антоші, складний перелом хребта, якщо не зробити операцію, він ніколи не стане на ноги! А це гроші, гроші, гроші, їх не реально знайти. Бідна моя дитина!
- А я ось стосовно них. У мене не дуже багато, але все таки якась допомога. А ще обов'язково створіть благодійний рахунок, зверніться в фонд. Все буде добре!
- Хто ви? І навіщо , вам віддавати мені свої гроші ?
- Я жінка, яка збирала ці гроші на операцію мами, але...та не важливо. Візьміть, мені буде приємно, а дитина швидше стане на ноги.
- Ваша матір померла?
Вона промовчала.
- Візьміть, будь ласка.
- Я не можу - це все так дивно.
- Візьміть.
Вона поклала конверт їй в руки і просто пішла, озирнулась і додала:
- Не бійтесь, ви нічого не будете мені винні.
- А як вас звати?
- Поліна.
Жінка пригорнула гроші, і вирішила, що якщо в неї колись з'явиться донька, назве її на честь цієї дивної, але дуже доброї жінки.
...
Сьогодні дзвонив лікареві, з Мариною Володимирівною все добре. Вона вже сидить, говорить, і навіть по трохи ходить. Єдине , що її непокоїть - це де поділась її донька. Ми вирішили нічого не казати, нехай краще Поля буде у відрядженні від якого не змогла відмовитись, ніж вона буде знати правду. Тай про гроші нічого не говорили. Думаю  хай спить спокійно ніж буде думати, що комусь вина. Поля прокинеться і хай сама вирішує розказувати чи ні.  Вона класна, така як і її донька гарна ,  а ще оптимістка, усім рада і така мила,  і ..  Поль вона думає, що я твій друг, якого ти попросила за нею доглянути. Нехай так все і залишиться. Я буду приходити ще до неї, поки ти тут, але прокидайся, вона непокоїться і підозрює. Нехай не хвилюється, не будь егоїсткою, мама тебе дуже - дуже чекає. Хотів би  я бути часинкою вашої родини, та нічого впевнений вам двом буде краще.