21 розділ

Поля прокинулась аж наступного ранку. Поруч лежав блокнот. Почала читати . З очей текли сльози..! Хіба в житті таке буває? Нащо він зник, ну хіба так можна з нею.З  кожним словом, вона все більше сумувала, а ще все більше і більше хотіла, щоб  він прийшов до неї, поговорив, так, як це було тоді, коли  вона спала.
В такому стані її побачила Аля. Хвилину вони просто дивилися одна на одну, а потім Аліса підійшла, обійняла і пошепки заговорила:
- Я взагалі-то дуже злюсь на тебе  - відправила мене до Італії, а сама. От вір тобі після цього.
- Вибач, я більше не буду!
- От, нащо? От якби тебе не стало, що б ми сказали твоїй мамі?
Мовчання.
- А Саша твій, я? Ти про нас подумала?
- Саша? Розкажи мені про нього. Я його майже не знаю. Який він?
- Поль!?
- Аль, він слідкував за мною. Ми не були знайомі.
- Що? От покидьок.
- Та ні він просто заплутався. Він все мені розказав і написав...І я його зрозуміла.  
- Написав?
- Так, ось, Аліса, він поїхав!
- Куди?
- В Німеччину.
- Ну то,може, й добре. Нащо тобі той псих. А здавався таким порядним...
- Аль, я теж псих. Я хочу його знайти. Я його,  здається,  кохаю. 
- То що будемо шукати? А якщо раптом  в вас нічого не вийде?
- Нічого , головне те,  що я йому скажу спасибі. Розкажи про нього. Який він.
-  Так і не розкажеш. О, я  тобі наступного разу принесу фотку його і Макса. Вони одногрупники.  Уявляєш, отак буває.
- Я знаю. Дякую. А як там Макс? Як Італія?
-  Та Італія, я як про тебе дізналася, одразу приїхала. А, Макс, я через тиждень до нього переїжджаю.
- Я така рада за вас.
Вони проговорили ще дуже дуже довго.. Але це вже не наших вух справа..
...
Саша одразу замовив квитки і вже завтра вночі він від'їжджає. У нього в душі творилось щось дивне. Він так і не заснув до ранку через надмірні емоції. Який ж він був радий,його Поля буде жити, його Поля здорова! Він вже сумував, але ... А ще він купив собі новий записник, це настільки ввійшло в звичку, що він вирішив продовжити писати, тільки вже в новому. До зустрічі Берліне, він вже так цього чекає.