23 розділ

Поля вирішила розібратися з речами вже. Не хотіла залишати це діло на потім. Та й нащо речі мають лежати в чужій квартирі.

Це було нелегко. Але вона змусила піднятись себе на потрібний їй поверх і встромила ключ в двері. Він не повертався, спочатку вона подумала, що хазяїн змінив замок, але потім подзвонила в двері, бо здогадалась, що ключ вставлений з того боку. Через декілька секунд двері відчинилися. У дверях стояв господар. Він нічого не казав, просто жестами впустив її всередину.
 - Я тільки на хвилинку, заберу свої речі і одразу піду.
- Звичайно, я нічого не чіпав, все на своїх місцях, ти збирайся, а я мабуть піду.
- Та ні, я швидко. Ви мене вибачте, я не хотіла завдати вам стільки лиха, чесно!
- Та нічого.Як вже є, так є. Але якщо чесно, то я, Поль,  від тебе такого не очікував! Ви з Денисом, були такою гарною парою... Тай як ти посміла лишити своїх близьких без тебе. Ти ж знаєш, у мене син загинув, жінка одразу після нього пішла... А ти ж мені, як донька. Я переживав і, Полін, я хочу цю квартиру переписати на тебе!Сподіваюсь вона тобі потрібна, а я буду заходити часом.
Поліна розгубилась. Вона знала, що в неї дуже хороший господар, але такі теплі слова її дуже розчулили.
- Та ні, не треба. Я не можу прийняти такий подарунок. Я теж вас дуже люблю, але я все- одно переїжджаю. Треба трохи мамі допомогти, їй зараз не можна перевантажуватись і хвилюватися. Ви краще нових жельців сюди візьміть!
- Та ні, це не для мене. А квартиру все- одно тобі залишу, навіть нічого не кажи. А Денис з тобою?
- Ми розійшлись, давно вже. Різні в нас дороги.
- То це через нього ти у вікно?
- Та ні, що ви. Я, та ,  маму машина збила, треба було операцію робити, гроші шукати, от і не витримала. Вибачте, нащо вам мої проблеми.
- А чого ж ти до мене не пішла? Я трохи чи не трохи, а маю. І зв'язки в мене є. Домовився б, за півціни зробили б...

- Та мені було не зручно вас просити. Ви і так дуже багато для мене зробили... Тай один хороший хлопець вже допоміг. Завдяки йому живемо, і я, і мама.
- Полін, то ти не залишишся?
- Вибачте, ви краще інших жильців знайдіть.
- Таких як ти порядних вже не знайду. Ти знай можеш сюди в будь-який момент повернутися, і мене не забувай. Приїжджай розказуй як в тебе справи. І мамі передавай вітання, я особисто з нею не знайомий, але думаю вона так як ти, гарна і чудова...
- Не забуду. Я до вас буду навідуватись, чесно- чесно. 
Вона обійняла його крепо- крепко.
- Мені вже час іти, все зібрала, потяг скоро. Ми ще зустрінемось.
...
Сьогодні рівно тиждень, як я тут. Вже майже все облаштував і доробив. Ця квартирка непогана, простора, сучасна, чиста.. Але самому тут якось не дуже затишно. Цікаво як там,Поліна. Сподіваюсь в неї все добре, бо я дуже сумую. А ще я вже трохи вивчив Берлін. Все-одно тут не такі люди як у нас. Вечорами мені стає дуже самотньо і сумно, але я не здаюсь, вірю, що до всього звикну.