24 розділ

Потяг був о 8 і Поліна зовсім не поспішала. У неї з'явився час подумати. Це місто принесло їй багато хорошого, але поки що воно не для неї. Дівчина обов'язково повернеться, але зараз йому буде краще самому.  Поліна вирішила, що отримає набагато більше - людину, яку покохає. В голові вже давно вимальовувався план, ще трохи і дії будуть готові. Подивившись на годинник, зрозуміла, що майже запізнюється, забігла на вокзал, знайшла у потяг і нарешті захекана сіла. Їй згадався той день, коли вона їхала в універ, той хлопець, який сидів через сидіння. Ой, а може,це він? По опису все співпадає, яка ж довга дорога. Завтра вона зустрінеться з лікарем. Він точно їй допоможе. Ой як ще довго... А ще треба було вигадати щось для мами. Боялась сказати про університет, адже мама так в неї вірила. Вирішила, що вигадає про академвідпустку. А там, може, й розповість все,  мама все одно розкуситить. Раптом її погляд впав на вікно. Як же гарно... Літо...А вона так безглуздо витратила майже місяць. А ще виходить їй вже 21. Це перший зрілий день народження, якого просто не було.  Нічого,ще надолужить. Як все змінилось, хотіла святкувати тільки з мамою, Алісою і Сашою. Все змінилось, вона подорослішала. Дорога була довгою і скоро на дворі стемніло. Тоді Поліна, згадала про телефон. Вже більше трьох тиждень не вмикала його. І де поділась та залежність. Їй зовсім не хотілось нічого читати, ніяких повідомлень, листати стрічку, взагалі нічого. Але таки наважилась і ввімкнула. В інстаграмі було купа повідомлень. Більшість з них до дня народження. Напевно, потім дізнались про її вчинок і не знайшли слів,щоб підтримати. Колишні друзі... Більшість з них вона просто переоцінила . Потрохи з найпопулярнішої дівчини універу, відкритої до спілкування і душі компанії перетворилась  в просто людину, яка хоче радіти життю і любити. Було близько одинадцятої, як Поля зійшла на перон. Втомлена і маючи при собі багато валіз, викликала таксі і через десять хвилин була вдома. Навіть квартира змінилась і продовжила жити. Тай тиші і пустоти більше не було. Вона нарешті була вдома, де все рідне і своє. Де все любить. Нарешті дім її зустрів з обіймами.
...
Блокноте, навіть не знаю про що писати. В моєму житті одна рутина. Всі дні однакові і схожі між собою. Я дуже сумую. Ти не подумай, я ні про що не шкодую, просто мені самотньо. Може, якби був не один все було класно і весело, але... Знаєш, вчора я навіть намагався познайомитися з одною дівчиною. Так, можеш сміятися, адже у мене нічого не вийшло. Ламана німецька і зовнішній вигляд лише її насмішили. Ми трохи поговорили, але потім вона пішла, навіть не залишивши телефону. Напевно, мені судилося прожити життя на самоті. Так, то так. Блокноте, а ти не знаєш, як там Поля?