25 розділ

Як тільки прокинулась, Поліна побігла до мами. Її скоро випишть, а вона жодного разу тут не була. Соромно : брехати, викручуватися, дивитись їй в очі... Але краще так, ніж вона буде про все знати. Погода була прекрасна. На території лікарні гуляло багато хворих. Здавалося, ніби , щасливих побільшало. Відмовлялась вірити, що добре все тільки у неї. Запитала у медсестри, яка палата і, постукавши, зайшла. Там лежало три жінки, але мами серед них не було. Виявилось, вона на процедурах. Сіла на стілець. Було так не приємно відчувати на собі погляди, але вона це пережила. Нарешті в палату зайшла жінка - мама.
- Доню?!- скрикнула Марина Володимирівна.
- Мам...
Поля почала плакати.
- Донь, ну ти чого!?
- Мамусь вибач, що не приїжджала так довго. Я погана донька, але повір я не могла, але дуже хотіла.
- Я знаю, сонечко, ну все заспокойся, все ж добре!
- Я буду тепер весь час з тобою. Я обіцяю.
- Я розумію все, - Марина підійшла і обійняла дитину,- в тебе робота, університет, Денис, ти не могла це все так просто лишити!
- Мам, з Деном все,... ми не разом. Я хочу щоб ти знала.
- Він тебе образив?
- Мам, не переживай, я цьому навіть рада.
- А університет, доцю. Не треба запускати навчання через мене.
- Мам, мене  все-одно зараз там не потрібно, не переживай, все добре, просто я взяла щось типу академки, потім поновлюсь чесно- чесно.
- Але ж...
- Ну, мам, я так скучила.Там лишилось вчитися всьо- нічого. Я встигну.
- Добре я теж скучила. Ти так на довго пропала.... Я вже думала, щось сталося, захворіла... І тут всі так дивно дивляться...
- Тепер не будуть. Бо я вже з тобою. Мам, я тебе так люблю.
- І я тебе. Поль, а робота? Я не дитина, я й сама можу впоратись. Ти в мене красуня, нащо тобі тут сидіти. Не Денис, то хтось інший знайшовся б. А тут що?
- Мам, я ще не стара, знайдеться, але не зараз. Я хочу провести це літо з тобою і тільки тобою. Як ти себе почуваєш?
- Прекрасно.  Доню, тобі що хтось подобається?
- Ну мам!
- Коли ти мене з ним познайомиш?
- Бачу ти вже точно одужала! Мам, це довга історія. Ти краще скажи тебе тут добре лікують, піклуються про тебе? Лікарі, медсестри...
- Тут дуже добрі люди. Такі чуйні... Треба якось віддячити, ти забіжи хоч лікаря словами подякуй.
- Я й сама хотіла. Він у себе? То я пішла, не сумуй, скоро буду. Ти  нічого не розказуєш, то хоч його розпитаю.
...
Привіт, блокноте. Уявляєш мене взяли в штат, я пройшов випробувальний строк. І це справді чудово. Мені вже краще і я дуже цьому радий. От нарешті вирішив вибратись з квартири.  Продукти куплю і погуляю по нічному Берліну. Хочу подивитись, які тут люди в таку пору , тай взагалі набридло сумувати... Все я пішов, а ти... Напишу, якщо зі мною трапиться щось цікаве.