26 розділ

Лікар був у своєму кабінеті. Поля привіталась, і він запросив її сісти.
- Я зайшла вам подякувати, завдяки вам мама жива . Спасибі велике,що змовчали.
- Ой, по - перше це моя робота, а по-друге, найбільший внесок зробив ваш хлопець, так що йому дякуйте.Ой...він же просив не розказувати.
- Та я знаю все. А як взагалі в мами здоров'я?
- Думаю найближчих років 15, а може й більше ніяких проблем з серцем виникнути не повинно. Ви слідкуйте за тим, щоб вона не забувала про ліки. Ну і побільше хороших еміцій і ніякого стресу,иі важке нехай не піднімає. Ви мене вибачте, я тоді на вас так давив і зовсім ні в чому не допоміг. Вас вже виписали з лікарні?
- Так, дякуючи моїй подрузі, навіть на облік не поставили.  А коли вже маму випишуть?
-  Сьогодні після обіду прийдуть результати аналізів, якщо все в межах норми, то завтра відпущу додому. Я потім напишу, коли приходити на планові перевірки. І...ви не звертайте на погляди жінок у палаті, вони ж не знають усього, Тай їм це не потрібно.
- А я й не збиралась. Я прекрасно розумію, як це зі сторони виглядає, так що я заслужила.
- Поліно, я розумію, я не перший, хто це у вас просить, але не робіть так, будь ласка, більше. 
- Не буду, я давно вже зрозуміла, як безглуздо це виглядало, якщо вже за це  зайшла мова, не могли б ви дати номер Саші?
- Ви хіба не разом. Якщо чесно я думав ви просто посварились...
- Можна й так сказати, просто так вийшло, що у мене немає його телефону, а він зник. Маю ж його перепросити і подякувати за все....
- Але ж я дав йому слова, що не розкажу...
- Розумієте, він втік від мене в Німеччину. Звичайно може він вже не користується цим номером, змінив сімку на їхню, але я хоча б спробую... Будь ласка.
- Добре, зараз пошукаю, от ті ці діти. А ось тримай, це візитка яку він мені давав.  Але тепер ти мені винна...
- Гроші? А зараз...
- От дурне, пообіцяй, що приведете маму через рік на обстеження разом....
- Якщо все вийде, то обов'язково, обіцяю.
- Він тебе дуже любить.
- Я знаю... Я вже піду... Дякую вам за все.
- Ви помиритесь, ось побачиш. Буду чекати зустрічі. Бувай.
- До побачення. 
Поліна закрила за собою двері, дістала телефон і наважилась набрати номер.
...
Привіт, блокноте. Знаєш останнім часом в мене такий трепет всередині. Ніби, скоро відбудеться щось дуже грандіозне Але...тут тільки рутина і нічого нового. А ще мені здається, що хтось мене шукає... Але кому я треба, хіба Поля.... Але ні,ні, ні краще не треба. Мені зараз так хочеться додому... Вже скучив за рідними, але добре, що через місяць мама прилетить погостювати. Я вже скучив. Блокноте, мені так млосно, а може вона й справді мене шукає? Не знаю...