29 розділ

Після обіду до Полі подзвонила Аліса. Дівчина тримтячими руками, ледь підняла трубку.
- Алло...
- Полька, привіт. Думала подзвонити тобі вже з дому, але так як там я буду тільки завтра і в мене з'явилась вільна хвилинка, вирішила тобі набрати.
-. Ви лишаєтесь наніч?
- Так...його батьки, до речі, дуже непогані. Такі класні.... Його мама показала мені віньєтку. І тобі дуже пощастило, що твоє кохання я бачила особисто, бо тут аж три Саші.
- А Макс про все знає?
- Не зовсім, він не особливо заморочувався, та й нічого не зрозумів. Чоловіки такі чоловіки...от серйозно.Не переживай. Його прізвище Мусієнко. Запам'ятала?
- Так...
- А фотку, я от прямо зараз тобі надсилаю.. Ну що? Дивись на свого красунчика! 
- А в тебе як там, я все про себе, як вони тебе зустріли? І взагалі тобі зручно говорити?
-  Ми поїли, поговорили, погуляли і мене відправили трохи відпочити. Видно хочуть на одинці побути, а я не проти. Думаю, я їм сподобалася, а може ні? Не знаю...
- Якось це дивно...
- Зате, я маю хвилинку з тобою побалакати, хіба це не кльово?
- Кльово, кльово, а вони далеко живуть?
- Та не дуже. Ми десь годину їхали... У них тут прикольно, будиночок такий охайний і чистий, свіже повітря....краса.
- Як добре, що ти така щаслива!
- Сьогодні ввечері спитаю Макса, чи я сподобалась...
- А він тобі отак візьме і скаже....
- Ще й як, він взагалі брехати не вміє! Одразу червоніє і в підлогу дивиться. Знаєш, мені здається, що в нас все якось дуже швидко... Колишній мене з своїми так і не познайомив.  А з цим ми місяць як знайомі...
- То що скоро весілля? 
- Не знаю, але я б дуже хотіла...
- Ось бачиш, так і буде, немає чого боятись. Ти ж скажеш так, правда?
- Звичайно... Я б дуже хотіла стати частиною їхньої сім'ї... Як свекор і свекруха вони поки що найкращі з усіх з якими я була знайома...
- Та ти ж ще з жодними не знайомилась.
- Все-одно вони найкращі!
- Та добре, добре, от Аля...
- А як там мама?
- Сьогодні виписали. Я така щаслива,що вона здорова...
- Я теж дуже рада!
- Алька, а приїжджай до мене.  Ну не зараз звичайно, а коли тобі буде зручно! Ну серйозно,мама буде тобі дуже рада. Я тобі місто покажу, погуляємо, поговоримо!
- А це зручно?
- Звичайно зручно! Приїдеш?
- Спочатку я приїду додому, а там вирішемо коли і  як... Добре? 
- Добре!
- Все бувай, здається Макс іде. Цілую.
Поліна відкрила фотку...і Це ж той хлопець який їхав з нею в електричці, а ще... Він врятував її від автомобіля, коли вона розлучилась з Деном. Виходить вона знала його краще ніж думала. Який же він все таки добрий і милий....
...
Сьогодні ми, як завжди, снідали з Антоном Володимировичем.  Я до нього дуже звик і...він мені як дядько або брат. Ну дуже рідна людина. Так не хочеться, щоб він їхав, але він вже взяв квитки і через тиждень вирушає додому. Там в нього дружина і діти. Буде намагатись знайти роботу там, вистачить вже з нього тих заробітків. В нього такі класні діти. Меншій всього 5. Я один раз говорив з нею по телефону, та ще вреднуля. Дядько Антон інколи мені розповідає про них. Класно мати таку велику і дружню сім'ю, як у нього. Його старша донька, вже заміж збирається,  середня цього року здає вступні екзамени в універ, а молодша наступного йде в перший клас. Її, до речі, звати Мартуся. Такій сім'ї справді потрібні гроші, але він каже, що саме головне це любов і увага. Я так хочу їм допомогти. Поки що не знаю як. Але..точно допоможу йому з роботою. Хоча б спробую, може старі зв'язки допоможуть, а ні, то підтримаю грошима.