30 розділ

Вже ввечері Поля написала Єгору. Він кинув їй свій номер і вони зідзвонились.
- Привіт, дякую тобі , за те що згодився допомогти. Його звати Олександр Мусієнко. Фотку я надіслала...на всякий випадок. А скільки це займе часу?
- Ну, я можу знайти айпі адресу з якої він сидить в інтернеті... День, може два, в залежності від складності захисту.
- Він живе в Німеччині, нічого страшного?
- Не в Україні... Це вже набагато важче. Я сам не зроблю. Хіба...я можу знайти його резюме. Там попереднє місце роботи...може теперішнє.Це швидко.
- А чим мені допоможе попереднє?
- Як чим . Поговориш з шефом, і він тобі розкаже де він зараз..
- Точно. Дякую тобі велике. 
- Може зустрінемось ввечері, я все роздрукую і разом подумаємо, як далі його шукати.
- Давай, звичайно.
- Тоді о сьомій чекаю тебе в Провансі.
- Добре, домовились.
Та це ж через дві години... Поля бігом перевела себе в порядок. Вперше за цей місяць вона одягнула вечірню сукню, і зробила зачіску з макіяжем. Мала дуже гарний вигляд. На щастя, Єгор прийшов раніше і її не потрібно було червоніти перед адміністрацією ресторану.
- Ти така гарна сьогодні..
- Дякую. То як тобі вдалось?
- Мені і не вдалось! Це папка з його біографією.  Добре, що ти його фотку кинула. А то таких по Україні чимало.
- Дякую тобі, я вдома все прочитаю.
- Ти мене хоч не забудеш після цього?
- Ні...будемо дружити правда?
- Ти хоч розкажи нащо тобі це все... Може ти його вбити хочеш, а я тобі допомагаю...
- Ой це все так складно. Розумієш він мені дуже потрібний. Думаю і я йому теж. Але так вийшло, що я дуже мало про нього знала, а він втік. Тепер ось його шукаю..
- Ого як все складно! То ти його кохаєш?
- Так! Думаю,тощо так. Як мінімум він мені дуже допоміг і я маю віддати борг.
- Якщо він тебе любить, то не візьме.
- Я знаю...
- То наша Поля по вуха закохалась?
- Напевно, що так, Єгор, я не знаю!
...
Нарешті я наважився спитати Антона про Полю. Знаю, було б дуже дивно, якби вони були  знайомі... Але мені захотілось відкритись. І я розказав йому все, а він не сказав жодного кривого слова. Я думав він буде дивитись на мене з призирством і з'їде після моєї розповіді, але ні. Все що він сказав це:,,Ти правильно зробив, що поїхав, інколи так треба, щоб людина, яку любиш була щасливою". А ще він сказав, що кожному суджена його половинка і значить свою я ще просто не знайшов, або навпаки, якщо це Поля, то вона ще прийде до мене.