31 розділ

Поля відкрила папку, зручно вмостилась на дивані і почала читати: "Мусієнко Олександр Вікторович 23 січня 1998. Народився в місті Київ. Батько: Мусієнко Віктор Олегович. Мати: Мусієнко Ольга Олександрівна. Тато інженер-технолог, мати- вихователька дитячого садочку ✓23. Закінчив школу ✓341. Навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті " основи програмування та програмного забезпечення". Грав у шкільній та міській збірних з футболу в шкільні та університські роки. Одружений не був. Працював в фірмі"Your code". Було переведено в інший філіал до Німеччини.".
І ось це все?...нічого корисного Поля там не знайшла, та й взагалі не звикла вона ритись в чужому житті, але з іншого боку Саша теж не святий, якби півроку тому Поля дізналась, що за нею слідкує, не розбираючись викликала поліцію... Нічого, це на благо... Бо як його ще знайти? Зараз всі методи ідеальні. Перечитала ще раз і вирішила:поїде в ту фірму, якщо він перейшов просто в іншу філію, значить, і директортор, і його колеги точно знають про це. Знайшла в мережі точну адресу і твердо вирішила,завтра зі всіма поговорить.
- Мамо, я завтра маю поїхати в одне місце... Ти впораєшся тут одна?,-  Поля прийшла до мами на кухню.
- Ну як треба, то їдь, а я? Звичайна впораюсь, не дитина.
- Я електричкою туди і назад, але можу не встигнути... Я залишусь в Альки, якщо раптом затримаюсь... Але тебе попереджу обов'язково.
- Добре доню, я впораюсь! А куди ти їдеш?
- Я хочу поговорити з керівником однієї фірми або з працівником як там вже вийде...
- Щось сталось.
- Він мені дещо розкаже...
- Не хочеш не говори... Треба тобі щось смачненького в дорогу скласти...
- Це стосується Саші, і поки не питай мене нічого більше, бо сама не знаю. Добре? А в дорогу нічого не треба, я там перекушу.
- Як це не треба, ти що здуріла? Йди краще в магазин збігай!Купи сиру, м'яска шматочок, ванілі, кефіру, цукерок, запам'ятала?
...
Я так не хочу завтра... Антон Володимирович  відлітає через 24 годинни, а я...так полюбив його і тепер мені сумно. Я вже навіть хорошу роботу йому тут знайшов,але він не захотів, їде додому... Каже там буде шукати, а як ні, то тоді повернеться. Але я вірю, в нього все вийде. В нього там купа справ: старшу доньку заміж видає,   середній треба допомогти з перевезенням речей і освоєнням, та й мала скоро першачок...  Так хочеться, щоб він там  ким-небудь став, точніше сказати не ким попало.. Антон ж раніше лікарем працював... Лором... Точно! В мене ж тато одного мого знайомого завідувач лор- відділення в Києві. Хороший лікарів завжди треба. Прямо зараз і подзвоню. А ще хочу від себе щось його дітям передати...Вже навіть майже придумав що... Так, все я побіг. Завтра все розкажу, записнику, ну вибач...