32 розділ

Поля встала завчасно, щоб не спізнитись на елетричку.  Привела себе в порядок і зібрала сумку з найнеобхіднішими речами. Дорогою вирішила подзвонити до Алі, попередити, адже дівчина могла мати інші плани.
- Алько, привіт, я напевно тебе розбудила вибач... Я їду в місто... Ти не хочеш зустрітися?
- Що!? Почекай занадто багато інформації я з спросоння...
- То може я подзвоню пізніше?
- Ні, то що ти їдеш в Київ?
- Так?
- Щось сталося?
- Я дізналась, де раніше працював Саша. От їду дізнатися куди його перевели.
- Ти впевнена, що тобі розкажуть?
- Ну сподіваюсь...
- Краще з колегами поговорити.
- Я про це думала...але як я дізнаюсь, хто з них його колега...
- От всьому тебе треба вчити! Давай разом підемо, я якраз вільна сьогодні. Тобі дуже пощастило!
- Звичайно, давай! Я тобі стільки незручностей спричиняю...
- Не починай! О котрій ти приїжджаєш?
- Десь о десятій.
- Все, я тоді тебе буду чекати на вокзалі.
Електричка приїхала через десять хвилин. Поля зайняла місце і щаслива вирушила в дорогу. В дорозі Поліну осяйнула думка пошукати Сашу в соціальних мережах. Звичайно була дуже велика ймовірність,що він підписаний під іншим нікнеймом, але надія помирала остання. Набрали три літери його прізвища і о так третім був"Мусієнко Олександр"  Відкрила його профіль і дуже зраділа, адже він був не приватним. Відкрила останню фотку і геолокацією був Берлін, так само як в попередніх трьох, отже тепер вона знає навіть місто! І чого їй не подумалось про це раніше? Все ж геніальне просто! Спочатку хотіла написати йому, але не знайшовши потрібних слів, вирішила- це погана ідея. Поля так захопилася, що навіть не помітила, як вони перетнули Дніпро.
...
Так сьогодні ввечері, я знов залишусь один. Вчора ми довго сиділи просто говорячи, і домовилась що обов'язково зустрінемся і ще не раз. А ще вчора я встиг купити подарунки. Мартусі купив великого ведмедя,Насті електрону книгу, а Марині путівку на двох в Німеччину. Знаєш мені зовсім -зовсім не шкода цих грошей, навпаки, я б віддав ще більше аби знову не бути самотнім. Я на сто відсотків впевнений, що Антон не візьме, але в мене є хитрий план. Підкладу для старших в валізу, а подарую тільки ведмедя. Ну все бувай щоденнику, вже треба йти, завтра напишу.