35 розділ

Все пройшло швидко, тож Поліна встигла на електричку і поїхала додому. Трохи переживала за маму, та й скоріше всього скоро треба буде летіти в Берлін... Знову розлука, але вона не надовго. Ввечері, коли вони вечеряли, Марина Володимирівна спробувала розпитати про все Полю:
- Поль, як все пройшло?
- Я ще поки не знаю.... Мені мають подзвонити і тоді я тобі про все розкажу, добре?
- Я переживаю...
- Мама,- Поля обійняла матір,-зі мною ж все добре. І взагалі немає чого хвилюватись, в нас все чудово, правда?
- Так....
Поля чекала дзвінок весь вечір, але ніхто так і не подзвонив. У неї було стільки емоцій і вражень, що заснула дівчина зовсім не скоро. Було зовсім рано, коли телефон задзвонив.
- Алло,- заспана Поліна навіть не подивилась, хто дзвонить.
- Це Ігор, добрий ранок Полю, він вчора ввечері відписав. Збирайте речі, адреса у мене!
- Він сказав вам адресу?
- Так!
- Це, напевно, так підозріло...
- Я кинув, вам, можна на ти?
- Звичайно.
- Я надіслав повну адресу і назву тобі повідомленням. Так що бронюй квитки!
- Дякую вам....
Вона завершила виклик, і одразу набрала Алю.
- Алька, він тільки що дзвонив...
- І що!? Дізнався?
-  Так...Мені так страшно...
- Чого? Все буде добре, я впевнена.
- Одній летіти в чужу країну, я так ще ніколи не робила... Я навіть квитки не замовляла...
- Там все просто, хочеш допоможу...
- А може їх немає...
- Я вчора дивилась, все є. Завтра рейс о 9!
- Так швидко? Я не готова!
- Нічого не швидко, завтра приїжджай до нас. Я тебе з Максим познайомлю, погуляємо... А потім ми відведемо тебе в аеропорт.
- Та я й сама можу добратися...
- Ні, ні я маю все проконтролювати, щоб потім бути спокійною. Чи ти сіла в літак, чи пройшла регістрацію... А то ще передумаєш і втічеш. Ну що замовляємо?
- Давай!
- Ну як виходить?
- Вже воджу номер банківської карти... Аль, як я там буду?
- Дуже просто. Ти вільно говориш німецькою... Порозумієшся!
- Та коли то було... В мене три роки практики зовсім не було... А якщо я й слова не згадаю?
- Все в тебе вийде! Та й англійська творить чудеса! Треба тобі ще готель забронювати на одну ніч, на всякий випадок і квиток в іншу сторону.
- Так.. Я готель вже знайшла, недалеко від його офісу. І квиток...все замовила!
- І привозь його одразу сюди. Нема вам що там робити.... Без мене!
- А якщо нічого не вийде?
-  Не вийде, то не в йде. Інший ще кращий знайдеться. Он Єгор, впевнена, ти йому дуже подобаєшся.
- Та ні... Тоді я пішла речі збирати, та й мамі треба все розказати докладно.... Ввечері подзвоню, цілую!
...
Пам'ятаєш я говорив про батька. Так от, сьогодні я хочу розказати тобі про те, що в нас сталося.... Ми не говоримо з ним вже майже 4 роки і це рівно стільки, скільки я не граю в футбол... Так, це все через нього. Батько мріяв, про мою кар'єру там.... Він десь чув, що мене хочуть запросити в Динамо, а це колишня батькова мрія... Але я вирішив піти зі спорту і коли я повідомив батькам, тато мене ледь не вигнав з дому. Саме дивне, що я сам в дитинстві пішов на футбол, батько не проявляв жодних ініціатив десь до мого закінчення школи. Та й ніколи не розказував про його минуле. Він не розумів мого рішення і я  більше ніколи не повертався до його дому. Майже завжди мама приїжджає до мене. Ось така от безглузда, але яка вже є моя реальна історія. Все на сьогодні вистачить, треба спати, бувай записнику, до завтра.