36 розділ

Поля дістала валізу і почала збирати речі. Їхала всього на півтора дні, але що взяти з собою уявлення не мала. Після довгих роздумів поклала тільки засоби гігієни, декілька пар змінного одягу і туфлі. Валізу виявилась дуже легенькою, але це ще мама просто ні про що не знає. Вивезла її в коридор. Мама побачила і запитала:
- Ти куди зібралася? Може нарешті розкажеш мені що відбувається?
- Звичайно мамусь, пішли вип'ємо чаю з твоїм шоколадним пудингом і я тобі все розкажу.
- Ну добре... Тільки доню, не лякай так мене,  будь ласка. Я хоч стара , але ж все зрозумію...
- Мама,  ну яка ти стара! Та й я не збиралась від тебе нічого приховувати. Я просто сама хотіла до кінця розібратися, а вже потім тобі розказати от і  все!
- Ти переїжджаєш до Києва?
- Ні! Матусь, я лише лечу  на два дні в Німеччину.
- Ти знайшла Сашу?
- Виходить , що так...
- І коли в тебе літак?
- Завтра о 9. Я поїду раніше, побуду трохи в Алі, а потім вони мене до аеропорту підвезуть.
- То треба тобі щось в дорогу скласти... І туди теж, нехай хлопець щось домашнього, українського поїсть...
- Мам, я тебе так люблю!
- І я тебе доню... Тільки ти там на довго не залишайся добре? Як я тут без тебе... І дзвони, чуєш?
- Так.
- Не забувай, що тобі треба в інститут повертатися, тай діти з'являться, хто вам допоможе?
- Мам, почекай, ще ти бабусею ставати. І в мене зворотні квитки є. Так що це лише на два дні, чуєш?
- А я б була рада. Доглядала, няньчила, була б  вам потрібна..а так...
- Ти і так мені дуже дуже потрібна, давай краще подумаємо, як я твої смаколики в літак пронесу... Наврядчи таке дозволяють...
- У мене все дозволять! Йди краще подивись, чи є все необхідне в холодильнику. І взагалі, чого ти навіть теплої кофтини не взяла?
- Зараз ж літо...
- Літо... Ночі вже холодні, тай все може змінитися. Добре, піду краще напишу тобі список, що треба купити.
...
Що я там вчора писав, аааа про батька... Так от...я вже стільки разів намагався зробити якиїсь крок до примирення, але в нас нічого не виходить... Тих декілька разів, що я приходив до мами, він десь ішов або просто не звертав на мене увагу... Мені так прикро, я добився не гірших висот ніж міг  в футболі, а він досі нічого не зрозумів і не пробачив... Раніше я й подумати не міг, що таке може бути між батьком і сином. Якщо в мене будуть діти, я ніколи не буду нав'язувати  їм свій вибір, а тим паче засуджувати їх. Так не робиться, але я як би там не було, люблю свого батька, думаю як і він любить свого сина.