Епілог

- Сашо, дивись, що я знайшла. Твій щоденник.
- Так!? І де він був, я вже й не пам'ятаю, коли ми його останній раз бачили...
- Та з цим переїздом, я вже нічого не пам'ятаю. Я в шоці...12 років пролитіло, а я ніби тільки вчора до тебе приїхала...
- Я все одно тебе люблю!
- Я знаю, я тебе теж. Ой в двері дзвонять! Це, напевно, Макс з Алькою. Мамо, відкрий, будь ласка.
- Йду доню.
Через деякий час вони сиділи за великим сімейним столом.
- Дітки, я бажаю, щоб ці десять років подружнього життя були лише початком вашого шлюбного щастя! Щоб ви любили один одного завжди, щоб Матвійко, Єгорка і Соломійка завжди були вам тільки в радість. І звичайно, щоб ви завжди були поруч зі мною.
- Правильно,Марно Володимирівно, хай ще тільки спробують від нас поїхати. Я Соліна хресна мама, все тепер невідкрутитесь.
- Мам, та ми більше і не збирались нікуди їхати.
- Сину, дай я почитаю. А то якось один лише я лишився...
- Та, може не треба? Ну на.
- Знаєте, я як згадаю, нам спочатку так страшно обом було. Кожен боявся зробити один одному боляче, а потім після першої сварки, сіли поговорили і домовились, якщо комусь буде погано в цих стосунках він вільно може піти. І тільки тоді Саш, я закохалась не на словах, а на діях в тебе... Дякую що ти в мене є.
- Товариство увага, я   хочу попросити ще раз в в свого сина пробачення. Сину, вибач за ті роки, якби не Поля, яка тоді приїхала вже вдруге до мене просити за тебе і її палка промова про те що я безсердечний і не хочу навіть поглянути на онука не знаю що зі мною б було...
- Та, не починай, зараз нам усім добре, і це саме головне.
- Саш, в тебе телефон дзвонить.
- О, Антон Володимирович. Включаю гучність. Як ви там? Як конференція?
- Та все чудово, пізнавально. Сашко, гуляю по Берліну і згадую як ти мені тоді допоміг. Ще раз, спасибі.
-  Сьогодні прямо якоїсь день подяки, вам дякую. Шкода що ви не з нами . Ми вже за Мартою заскучали. Нема кому Сольку загравати. Вона так за нею сумує...
- О! Марта..в неї зараз вступ в університет. Така вся зайнята,куди там.
- А онуки як?
- Та все добре, он наступного тижня поїду забирати Настінних на декілька тижнів. Приїжджайте буде компанія Матвію з Єгором.
- Обов'язково, все -одно будемо маму додому відвозити.
- Тоді все до зустрічі, мушу йти, в нас розважальна програма. Всім привіт. Цілуйте там малих за мене.
Вони ще довго сиділи за одним великим столом, сміялися, плакали, згадували. Звісно у них і зараз є проблеми, але маючи таку велику і дружню сім'ю за плечима, вони точно все подолають, адже ми всі народжені бути щасливими.