3

Прокинулась я поруч з Андрієм. Мій коханий досі спав, а я, як завжди, прокидаюсь від найменшого шурхоту.
Одягаю його футболку на голе тіло і прямую у ванну. Нічка й справді видалась непоганою, навіть чудовою. Не думала, що колись все буде саме так, але при згадці цієї ночі усе тіло ниє і хоче тих самих дотиків і ласк.
Аж соромно з того, що було вчора, але повторити дуже кортить. Вдоволена посмішка на обличчі майбутнього чоловіка говорить за все.

Я швиденько привела себе в порядок і пішла на кухню до Іванни. Сподіваюсь, вона нічого не чула, хоч ми намагались тихенько. Старенька радісно привіталась і не було жодного натяку на щось:
- Доброго ранку.
- Доброго ранку, - відповіла я та вирішила зараз дізнатись щось про свято.- А це правда, що з 6 на 7 липня святкують Івана Купала?
- Так, хоч якісь звичаї ти все ж знаєш? - здивовано перепитала жіночка.
- Ні, мені Марічка лише вчора розповіла.
- А, зрозуміло. Я можу розказати детальніше, якщо хочеш,- я на мить задумалась, але все ж дійсно хотіла дізнатись і ствердно кивнула. - Справді, за українськими повір'ями, ця ніч одна з наймагічніших в році. Саме на це свято ворожки збирають цілюще зілля, дівчата ворожать на майбутнє, нечиста сила блукає землею, шукаючи нову жертву їхніх розваг, а молодь розпалює вогнище та пускає вінки по воді. А найпочесніше місце посідає пошук цвіту папороті, - відказала Іванна.
- Так папороть не може цвісти ж, а різних дивовижних істот, під назвою "нечисть" не існує, - відповіла я. Жінка здивувалась моїм словам, чи то тому, що я в це не дуже-то вірю.
- Послухай, якщо ти цього не бачила на власні очі, не значить, що цього не існує. Нехай ти поки вважаєш це вигадкою, але в один момент це може стати реальним. Не випробовуй долю, бо може не дуже добре це закінчитись, - ця пересторога трохи злякала мене, але тепер я ще більше хочу зрозуміти, чи справді це все існує? Нечисть та папороть, чекайте мене!
Біля дверей стояв Андрій, який наче чув нашу розмову.
- Ба, ну не потрібно Карину загружати ще й різними забобонами. У нас і так багато турбот щодо весілля, - коханий заступився за мене. 
- Ні, Андрію, це мені було цікаво. І я справді хочу побачити святкування Івана Купала. 
- Ну, якщо так, то добре. Все вирішили. Сідайте снідати, - запросила до столу старенька. 

Після сніданку мені ще розповіли з яких трав має бути вінок і як його правильно зробити, щоб ворожіння було максимально правильним. Для мене всі ці звичаї просто моя цікавість, але ніяк не предвісник долі. 

Ооо, з'явилась ідея. Потрібно підписникам розповісти про українські звичаї та свята. На вишню лізти не хочу. Попередній раз був не надто вдалим , та й Андрій не потримає драбину. 

Точно, у Марічки має бути інтернет. Я швидко схопила телефон і побігла до дівчини. Ми ж і так мали сьогодні зустрітись. 
- Привіт. У тебе є інтернет? - миттєво запитала я. 
- Привіт, так,- трохи спантеличено відповіла вона. 
- Мені дуже потрібно поділитись з підписниками планами на сьогоднішній вечір. Введеш пароль? - я віддала телефон дівчині і просто чекала коли він під'єднається до мережі. 
- Все. 
- Дякую, ти мене врятувала. 
Я швиденько запостила декілька фото з підписами. Фух, можна бути спокійною. 
- До чого такий поспіх? - запитала подруга. 
- Поки я знаю, що хочу написати, потрібно це робити, бо потім забуду,- посміхнулась я і продовжила набирати інформацію в телефоні. 
- Зрозуміло. То, що ти вирішила, будеш випробовувати долю, шукати папороть, чи лише сплетеш вінок і відпустиш на воду? - з посмішкою запитала знайома. 
- Ще не знаю. До речі, як плести вінок? - певно, мене зовсім за дуру сприймуть. 
- Потрібно спочатку знайти квіти, а потім починати плести. Обов'язково, вони мають мати довгі стебла. 
- І коли ми це все робитимемо? 
- Ближче до вечора, бо квіти просто засохнуть. 
- А добре, - відповіла та заготовила декілька дописів на завтрашній день, бо завтра ми маємо вже повертатись в Київ. 

День поступово добігав кінця. Під вечір, як домовлялись, я з Марічкою сплели вінки з різноманітних польових квітів та мали одягнути традиційний український одяг. Недарма взяла вишиту сукню, яку купувала на день вишиванки у Львові. 

Довга світла тканина досягала ледь не підлоги. Ніжно-голубий неширокий пояс підкреслював талію, а волошки плелись на грудях бісером біля вирізу на декольте, рукав був трохи довше ліктя. 

Я поглянула в дзеркало. Вінок, переважно з волошок, повністю завершував мій образ. Я виглядаю дуже привабливо, і водночас так ніжно, так по-рідному. Чорне волосся кучерями спадає на плечі, закриті приємною тканиною сукні. Голубі очі гармоніюють з візерунком на сукні та волошками. 

Якби я жила в Середньовіччі, то мене б звинуватили в чарах, як це і було з усіма красивими дівчатами. Мені навіть косметика не потрібна, все так гарно. 
- Вау, - лише почула я від Андрія. Він дивився на мене з ніг до голови, наче аналізуючи. Але й сам був дуже красивий. Йому дуже личить вишиванка. 
- Що? - запитала я, продовжуючи дивитись на своє відображення. 
- Ти дуже гарна в цій сукні. 
- Дякую, я знаю. Підеш зі мною міфи розвіювати? - хоч і так знаю, що ні. 
- Тобто? - не розуміє він. 
- Підемо шукати папороть? - коханий дивився на мене, як божевільну. 
- Ні, в ліс уночі йти не дуже гарна ідея. 
- Шкода,- трохи засмутилась я, та це скоро минуло. 
***
Сутінки почали покривати усе навколо, а молодь збиратись біля річки. Що цікаво, зовсім неподалік звідси ліс. Але певно не знайдеться сміливців, які наважаться на такі пригоди. Я, якщо чесно, теж жартувала з приводу цього, але спробувати можна. Що мені заподіє моя власна фантазія? Нічого. 

За традиціями спершу розпалюють вогнище, де спалюють зроблену фігурку з гілля верби, чи ще чогось. Навколо водять хороводи, а коли вогнище вже не так яскраво горить, а залишається лише жар і зовсім крапля вогню, то стрибають через нього. Зазвичай, у парах. Існує повір'я : пара, яка перестрибне багаття не розірваши руки, буде завжди разом.