ВІРШІ 2024 р

Крижана замальовка

Кришталеві віти 
колихає вітер –
Ніби ше́мріт* скла від зледенінь...
Поледі́вки* свідчать
Про зимовий відчай,
Де садок в полоні сновидінь
У  ясу́* сповитий
Й кришталеві віти 
Все гойдає сна́жно* вітровінь*...

09.01.2024

*ШЕ́МРІТ - легкий шум, шерех і т. ін.
*ПОЛЕДІ́ВКА (ожеледиця) - тонкий шар криги на дорогах, деревах тощо, який утворюється після відлиги або дощу.
*ЯСА́ (поет.) - світло, сяйво.
*СНА́ЖНО (діал) - завзято.
*ВІТРОВІ́НЬ (поет.) - повівання, подув вітру.

Світ як світ (катрен, постіронія)

Хтось підо́швами ніби зачо́вгав –
Виявляється, дощ пішов... 
Не дивує мене вже нічо́го.
Світ як світ – віртуальне шо́у.

04.01.2024

P.S.: Усім відома фраза "Весь світ – театр, а люди в ньому – актори" дещо застаріла. Сучасний світ поглинула віртуальна реальність, тобто інтернет, де кожен самостверджується як може. І я теж. Бо маю віршувальну залежність.  

Ніби калина

Обшарована кригою, ніби калина,
Мов льодяник у просторі-часі я ви́шу.
Синтезована мить транссвідомістю лине –
Трансформує неначе субстанцію грішну.

Сприйняття забарне́ поглинає спрокво́ла
Зміст кармічних картин у всесвітній мережі. 
А думки по спіралі від кола до кола
Намагаються, певно, дістатися вежі,

Де умовна свобода – невільниця волі,
Тінь якої одвіку існує в уяві –
Надихає на кроки, але поступові –
Певно, сходи угору виткі та трухляві.

Сподівання на щастя в істотах гніздиться:
Соковито-червоного струменя пломінь
Спонукає істоту впіймати жар-птицю
І породжує в жилах бурхливостей гомін.

Обшарована кригою, ніби калина,
Мов льодяник у просторі-часі я ви́шу.
Синтезована мить транссвідомістю лине –
Трансформує неначе субстанцію грішну.

12.01.2024

Муза та митець - 3 (діалог)

Муза:

Зима люля́є у колисці усю надмірність почуттів,
Які перлинами в намисті лягли у витвори митців.

Січневе сонячне проміння лише умовно гріє дах,
Мабу́ть, тому живі творіння неначе стигнуть у льодах,

Де світ немов утратив душу в полоні зимних сновидінь.
Тож я коритись долі мушу, бо живлять сни владущу тінь. 

Боре́й* вколисує свідомість й туманить світосприйняття,
А я отримую натомість із надр землі передчуття,

Які утілювати в образ не маю наміру, бо суть
Отих пророцтв не дуже добра – вони теперішнє псують.

Хоча, невтішне й сьогодення – ми в нім позбавлені тепла.
І я з крижин складаю ймення давно відцвілого стебла́...
 

Митець:

Моя місткине* всевидю́ща, ясна́ прибулице зі сну,
Гадаю, А́тма* всюдисуща крізь тебе втілює весну.

Але в епоху Ка́лі-ю́ґи* усе неначе сторчголі́в.
Душа втомилась від наруги чортяк з маро́ю на чолі.

Завмерло все живе у сту́мі*, занепад сил бере в сильце.
І ніби зник живильний струмінь, не гоїть лагідне слівце.

Вітри розхитують ялицю, яка поснула у снігу,
А сплін спустошує скарбницю, всипляє пильність і снагу.

Кудись поділось розуміння і якось зимно наокі́л.
Чи світ жадатиме прозріння, аби з очей прибрати пил?

Понурий настрій – то не вперше. На все про все дається час.
Гадаю, певна низка звершень в прийдешню мить зустріне нас.

16-17.01.2024

*Боре́й - північний вітер. 
*Містки́ня - жін. до містик.
*А́тма - вічна, незмінна духовна сутність, абсолют, який усвідомлює своє власне існування.
*Ка́лі-ю́ґа - в індуїзмі є останньою епохою (юґою), після якої починається оновлення часу.
*Сту́ма - напівморок, напівтемрява.

Гасниця у темряві Всесвіту

Все частіше у вічі вдивляється ніченька зо́лена.
До пів сотні рокі́в наближаюся – звісно, що ста́рію.
Не збираю опалого листя заради гербарію,
Бо в мертвецькій красі не знаходжу ефекту знеболення.

В океані подій світ не чує космічного плескоту.
Ясува́ти* про зоряне сяйво є справою марною,
Де затягує небо над світом пекельною хмарою.
Кругогля́ду не ширить гасниця у темряві Всесвіту.

Все віджиле позаду в пройдешньому часі зісталося.
Зотлівають поде́нки* відцвілого в діжці свідомості. 
У доцільності дій майбуття набуває вагомості.
Сьогодення гартує навсправжки – так, ніби зі ста́лі я.

23.01.2024

*Ясува́ти - пояснювати, тлумачити
*Поде́нки - залишки на дні

Зайвий елемент

Коли ти зайвий елемент в якійсь системі 
Недосконалого статичного порядку,
Де злак центральний має хибу в меристемі*,
Твої думки, напевно, в іншому об'ємі,
В стандарт не втиснуті, тому завжди окремі,
Бо бачиш більше щось у звичному горнятку...

05.02.2024

*Меристе́ма (від грец. meristos — подільний) — твірна тканина рослин, що складається з недиференційованих клітин (меристематичних клітин), і знаходиться у частинах рослин, де відбувається ріст.

Зайвий елемент - 2

Чи може бути зайвим компонент,
Який утворює оновлену логему?
Чи є насправді зайвим елемент,
Що мав довершити занедбану систему?

Питань риторика проста: авжеж,
Нема у Всесвіті тих зайвих елементів,
Думки пробудженні не мають меж,
Тонкі світи не потребують аргументів.

А я у просторі як маків цвіт
Палаю яро та невдовзі відмираю.
Мене не вабить цей пекельний світ,
Його ділки навряд чи нас ведуть до раю.

Приречень шлях, де зайвий елемент 
Немов тавро на пелюстках червоних маку.
Ілюзій зе́рна стерті майже вщент. 
А з неба... ніби хтось навмисно сіє мряку...

06.02.2024

Тиха сповідь

Між світами несполучність...
Дощ мрячить – лютневий дощ –
Відчувається співзвучність
У душі, де крає щось...
Щось таке, про що не варто,
Бо воно ж таки болить. 
Дощ малює з крапель янтру,
Сповідаючи блакить
Недосяжного безкраю
Полотна небесних сфер,
Де щоранку відгоряє
Рання зірка Люцифер...