ВІРШІ 2020 р

Корогод жахiв (постіронія)

Причаївся день у шафі,
споглядає у щілинку,
як по колу ходять жахи,
колихаючи ялинку.

Розповзлася тінь по стелі
від нічного корогоду*
тих жахіть, що ув оселі
брались створювать негоду.

День завмер, бо чує шепіт –
позбирались жахи в купу –
під пацючий року шкребіт
хтось направив їх у дупу.

Смачно спить той хтось та бачить:
тінь, ялинку, день у шафі
та кумедну необачність
корогоду дивних жахів...

04.01.2020

*корогод - те саме, що хоровод

Калейдоскоп серця

Почуттів барвисті скельця
у калейдоскопі серця,
обертаючись, складають
гарні враження та настрій,
що мінорність днів долають,
розквітаючи мов айстри –
візерунків тих строкатість
надихає, сіє радість...

У небесному привіллі
розгортає думка хвилі –
чарівничу силу має
плин подій астрономічних –
голос Всесвіту лунає
поміж оприсків* космічних...
Наче дощ зірковий – скельця
у калейдоскопі серця...

15.01.2020

*о́приск (діал.) - уламок 

Чує... бачить... знає...

Вірити в силу духа, в щедрість душі без міри,
 бо 
ЧУЄ, хто має вуха та не втрачає віри...

Скрасити темні ночі світлими почуттями,
 бо 
БАЧИТЬ, хто має очі та не втрачає тями...

Я́трити* серце досить, тим руйнувати цільність,
 бо 
ЗНАЄ, хто має досвід та не втрачає цінність...

16.01.2020

*Я́ТРИ́ТИ - спричиняти, викликати чим-небудь запалення, біль, подразнення в чому-небудь. Ятрити серце - посилювати свій або чий-небудь душевний біль, завдавати собі або комусь ще більших моральних страждань. 

Повний мiсяць у срiбнiй смальті

Повний місяць у срібній  сма́льті*
Мов перлина у синіх хмарах,
Де петрографи, ті, що в Альті,
Вимальовує ніч у марах.

Лазуритове дбає небо
Про омріяну синь в безмежжі. 
Думка квола блукає склепом,
А бадьора стрибає з вежі

В світ космічного океану,
Де Чумацького Шляху зорі
У небесних обіймах тануть,
Поринаючи в неозорість.

Пестять місячну де перлину 
Сині хмари немов коштовність,
Я душею у простір лину –
У співучу буття віршовність...

20.01.2020

*Сма́льта (від італ. smalto «емаль») — кольорове непрозоре (заглушене) скло у вигляді невеликих кубиків або платівок, застосовуване для виготовлення мозаїк у декоративно-ужитковому, в тому числі ювелірному мистецтві.

Символіка свідомості

Десь за обрієм день поринає у згущення млості,
Захопивши пресований час у тюках.
Крізь віконця душі споглядаю навколишній простір
Та уяви сувій розгортаю в думках...

Яснозорого погляду промені створюють авру,
Де світи паралельні зійдуться в танку.
Фарби Всесвіту ллються, ще більше збудивши уяву –
В тім вбачаю безмежності сферу тонку.

Ніби бра́тки* барвисті в рядку вздовж вікна коло хати,
Розквітає свідомість на тлі полотна.
Вже ніколи не згасне бажання душею кохати, 
Бо любов – то є глиб океану без дна.

Десь за обрієм день поринає у згущення млості,
Захопивши пресований час у тюках.
Крізь віконця душі споглядаю навколишній простір
Та малюю красу неосяжну в думках...

06.02.2020

*бра́тки́ садові - різновидність фіалки триколірної

В очах відобразився Всесвіт

В очах відобразився Всесвіт
Від вибуху до створення світів.
Плекучих дум чуттєвий плескіт
В душі лунає наче моря спів...

І сяють очі, як опали –
Пробуджують уяву кольори.
Для дива простору замало,
Коли той погляд мов метеорит...

Втікає василіск та й аспід
Від прояву глибинних почуттів.
В очах відобразився Всесвіт
У таїнстві розгорнення життів...

10.02.2020

Смолоскип

Клекоче серденько у грудях,
Немов у чайнику окріп. 
Душа зневірилася в людях,
Які гасили смолоскип,

Той, що у просторі острога
Світив їм в очі... дратував...
Була ж бо хибною дорога, 
Яку сей люд собі обрав.

Згасає мить, неначе свічка,
Стліває в кі́птяві думок,
А за вікном холодна мжичка –
В ній вечір тихий наскрізь змок.

Чуття, клекочучи у грудях,
Немов у чайнику окріп,
Як пар розчинюючись в буднях,
Осядуть краплями на дріт,

Який поєднує події
У часі-просторі світів.
Там сходять паростки надії
В рядках віршованих між слів.

Душі просвітлення... супокій...
І думка, наче смолоскип,
Яка не згасне в серці, доки
Працює в тілі духа скіп...

22.02.2020

Спалах уяви

Спалах уяви п'янкої  
Заполонив  просто́ру*.
Сяйво вздовж річки в'юнкої –
Сіф* посміхнулась Тору*,

Снить велетенський де я́сен*
Вічним життям небесним
В світі міфічному а́сів*.
Космогонічні весни

Слайдами вмить промайнули.
В ціле зійшлись фрагменти,
Опанували минуле,
Згладили рудименти

Світобудови глевкої –
Дійсність про долю дбає.
Квітнуть барвисті левкої...
А́сґард* в думках буяє...

Спалах п'янкої уяви –
Мліє хмільна просто́ра.
Часу вбачаю рух длявий*.
Сіф обіймає Тора...

25.02.2020

*просто́ра (діал.) - простір

*А́сґард - у скандинавській міфології небесне місто, світ богів-асів.
*А́си - раса богів у скандинавській міфології.
*Тор - бог грому та блискавки у скандинавській міфології.
*Сіф - богиня плодючості, дружина Тора, мешканка Асґарда, відома своїм чарівним волоссям.
*Велетенський я́сен - Іґґдрасілль - світове дерево (дерево життя), у вигляді якого скандинави уявляли собі всесвіт.

*длявий (розм., рідко) - який здійснюється повільно, без поспішності

Спокій раювання

Упірнає у міжчасся сновидінь
Ніжний легіт дихання тривкого...
Між світами розгортається плеті́нь,
Вздовж якого обрано дорогу.