ВІРШІ 2021 р

Black Orchid

Січневе сонце... вогкий легіт...
Старої хвіртки звичний скрегіт,
що чути денно...
Лишивсь позаду високосний 
рік, що вважався доленосним
для нас напевно.
А куций день не рівня ночі –
зніяковіло плющить очі
від світу оргій,
де ніч гуляє в габардині
й стійкіший в пахощах гордині
парфум "Black Orchid". 

Зимова ніч глевка та мрячна
на землю трусить необачно
дрібні краплини.
Блукає казка темним лісом
та жбурить в спину час до біса,
бо дляво плине.
А куці дні поснули в марах
і небо сивіє у хмарах,
ще й ночі довгі
стискають мить у часі млявім
й малюють вугликом в уяві
тотем "Black Orchid"...  

04.01.2021
 

Начерк

День зростає мов рослина
поступово...
Додає адреналіну
жваве слово
та розхитує уяву,
бо поснула,
щоби та в годину мляву
надихнула
розум створювати начерк
мальовничий
в усвідомлені означень
таємничих,
щоби казка пломеніла
диво-цвітом,
щоби в серці маковіло
красне літо,
щоби небо посміхалось 
волошково –
нам аби в душі́ кохалось 
щодобово...

12.01.2021
 

Сходи вгору темним лісом

Сходи вгору темним лісом
рясно встелені барвінком...
Мла не має компромісу
та не знає відпочинку
вихор часу, що стискає
ув обіймах певний простір 
на шляху, де шал спіткає
та звучить у спину постріл...

Темним лісом сходи вгору
рясно встелені барвінком...
Ходить нишпоркою морок
з вуглесажистим відтінком
та плямить свідомість ночі,
щоби та чорнила досвіт
там, де неба ясні очі
сяють, наче Божий по́світ...

18.01.2021
 

Коловорот буття

Коло́ворот буття складається з думок,
вбираються які у форми відповідні:
У когось ті думки з барвистих пелюсток,
а хтось обрав собі потворно-жалюгідні.

Щоб бути співтворцем гармонії й краси,
стан внутрішній потрібно упорядкувати –
аби із горніх* трав живлющої роси
напитися міг світ і спрагу втамувати.

19.01.2021

*горній - той, що знаходиться високо; небесний 
 

Геліотроп

П'янке суцвіття твого геліотропа.
Світ під прицілом всевидючого ока.
Ворожить вітер на долю в чистім полі.
Мить сяє сріблом у бога в ореолі.

В полоні ночі на тлі світобудови
Малюєш словом віршованої мови
Духмяні квіти дрібненькі та зірчасті
Душі на радість, собі й усім на щастя.

27.01.2021
 

У відтінках сірих

У полоні змови
протиріч суттєвих
до глибин чуттєвих
в ніжність снів зимових
первозданні звуки
бездоганно линуть,
тільки їх поглинуть
протиріч сполуки
у відтінках сірих
на межі пробуджень
просторових суджень,
що не знають міри...

Там, де квітнуть ночі
зорецвітом рясно,
днями сяють ясно
сонцеквітні очі,
там лютневий скипень
пружною стопою
чавить нас з тобою,
бо нам сниться липень
в дусі авангарду –
у відтінках ніжних
снів зимових сніжних 
майстер бодіарту...

У полоні змови
протиріч суттєвих
до глибин чуттєвих
в ніжність снів зимових
поринає абрис
втомленого тіла,
що від спліну мліло,
створюючи нарис
у відтінках сірих 
стриманого слова –
в нім буття основа
від думок окрилих...

21.02.2021
 

Думки мої

На білім тлі зими сліди лишає лютий,
які зійдуть весною в небуття
впритул з питанням вічним: "Бути чи не бути?" –
Минулому не треба вороття.

Під талим снігом мить пробудження у квітів –
проклюнуться, розкриють пелюстки...
А поки що чекаю саме тої миті,
коли навкі́л дзюрчатимуть струмки.

Тоді я обернусь на птаху білокрилу,
пірну притьмо́м у хмари весняні,
у просторі зітруся в пил заради миру,
любові й процвітання на землі!

Думки мої, такі наївні та безглузді,
У цьому світі місця вам нема.
Гуляє па́вітер в засніженому лузі,
там, де панує поки що зима...

21.02.2021

Пів кроку до весни...

В останній день лютневий
пів кроку до весни... 
Дум пружних скрип сталевий
став надто голосним.

Вже сніг зійшов усюди,
лиш вперто льодовик
утворює етюди – 
здаватися не звик.
Прорив труби наразі
дав волю до життя,
тому сей дивний красень
розбурхує чуття.

Думки в годину тиху
занадто голосні –
Піввидиху-піввдиху
лишилось до весни...

28.02.2021
 

Досвід

Нема нічого, певно, ціннішого за досвід,
що зібраний по крихті в торбину подорожнього.
У водоспаді часу краплин буття удосталь.
Жагу не втамувати із глечика порожнього
та не зібрати крапель в посудину діряву.
Черпає світ натхнення тремтячими долонями,
вдивляючись у простір, напружує уяву,
утворюючи ритми пульсуючими скронями...

Нема нічого в світі ціннішого за досвід.
Тобі це певно треба – якщо щось відбувається.
У водоспаді часу краплин буття удосталь.
Примиренням з  душею життєвий шлях долається...

05.03.2021

Вітер змін // Зима минула

Зима минула. Вітер змін
розбурхує уяву.
В пилюку стерся щемний сплін,
бо сутність мав трухляву.

Весна... приплив життєвих сил...
пробудження природи...
Думки летять за небосхил –
нема їм перешкоди.
В душі вирують почуття...
І вдих на повні груди...
Жадаю квіточку буття
до серця пригорнути.

В пилюку стерся щемний сплін,
бо сутність мав трухляву.
Зима минула. Вітер змін
розбурхує уяву...

05.04.2021
 

Вітер змін - 2 // У змінах - насолода