6. Відкриття кінного клубу

   Мене збудив будильник о сьомій ранку. Я не наводила його, а значить це зробила місіс Джулія. Вставати з ліжка зовсім не хотілося, особливо після вчорашнього.

   Не дивлячись на заборону спілкування з подругою, вчора перед сном відправила Вітні повідомлення, де коротко розповіла про зустріч з Томі.

«Що вона відповіла?» - найперша думка, яка відвідала мене зранку.

     Взяла до рук телефон і побачила декілька пропущених від подруги. Хотіла б я перетелефонувати, але… вони можуть почути.

   Змусивши себе підійнятися, вмила обличчя й направилася до першого поверху. Звідти вже було чутно голоси містера Спенсера та місіс Джулії, тому мій кожен крок здавався важким, а ноги залізними. Я була впевнена, що зараз на мене чекає серйозна розмова, тому йшла, як на кару.

-Еліс, ти вже прокинулася? Це добре, бо у нас сьогодні важлива подія, пам’ятаєш? – заговорила першою місіс Джулія.

-Так, відкриття кінного клубу, - тихо відповідаю.

-І ще ти станеш ближче до нашої сім’ї, бо вся родина приїде нас підтримати.

-Я розумію це, - прогомоніла напружено.

   Містер Спенсер подивився мені в очі, намагаючись залізти в думки, і промовив:

-Вчора стала прикрість, але це ж не зіпсує нам свято, правда ж? 

-Ви пробачите мені? – запитала тонким голоском.

-Якщо пообіцяєш, що це не повториться, - відповів мій новий тато.

-Ніякого алкоголю. Обіцяю.

-І гулянок із цими твоїми… - зробила паузу місіс Джулія, згадуючи ім’я подруги.

-Вітні тут ні до чого! – знову не втрималась я.

-Еліс! – посуворішав містер.

   Я не стала сперечатися, хоча була не згодна викреслити Вітні із життя.

-От і чудово, - відповіла приємним голосом місіс і обійняла мене за плечі так, що її руде волосся залоскотало мою шию. – Ми не хочемо з тобою сваритися, ти ж наш скарб. Пам’ятаєш про це?

    Через декілька секунд від нашого конфлікту не залишилося й сліду. Мої батьки розповідали із захопленням план, за яким відбуватимуться сьогоднішні події, після чого на мене чекала зачіска й виразний макіяж.

    Поки майстри робили із мене лялечку, яка достойна своїх батьків, до мене в думки знову та знову повертався мій друг дитинства Томі. Я намагалася про нього не думати, аби не псувати настрій. Для місіс Джулії було дуже важливо, щоб я трималася на висоті й сконцентрувалася на гостях, тому мені доводилося боротися із собою, щоб налаштуватися на потрібний лад.

    Сьогодні я була одягнена у сукню, що ледь закривала колінця. Вона була оздоблена  золотими блискітками, і мені це дуже подобалася. А ще туфлі на підборах. У них було так незручно, але нізащо б не зняла цю красу. Хоч і пересування в них давалося мені важко, але я тренувалася декілька останніх днів на прогулянках з батьками, тому сподівалася відбути аж до завершення свята. 

-Прийшли перші гості, - почула стривожений голос своєї нової матусі.

    Одразу поквапилася до воріт, де привітний дворецький вже радісно зустрічав родичів містера Спенсера. Зловила себе на думці, що не знаю, на які теми з ними спілкуватися, як себе поводити, тому чекаю, коли спустяться батьки.

    Вже через декілька хвилин на нашому подвір’ї зібрався гурт чужих мені людей, які чекали на відкриття клубу. 

-Люба Еліс, познайомся з тітками Спенсера, твого батька, - показала очима на двох пишних постатей моя теперішня матуся. – Це місіс Вірджинія та місіс Гвенет.

   Представлені жінки виглядали дорого одягнутими. Це навіть помітила я - людина, яка мало що тямила в цьому. 

  Тітки оцінили мене поглядами, спускаючись з голови до ніг, від чого захотілось зникнути.

-Джул, ти забула представити мою онуку Бетті, - засуджуючи, фиркнула одна із тіток.

    У ту ж мить до неї підсунулося щокате дівча.

-Ох, звичайно, - рудоволоса матінка прикрила рот руками, які обтягували елегантні рукавички з легкої тканини. -  Еліс, познайомся з Бетті.

   Я ввічливо їй посміхнулася, але не отримала усмішки у відповідь.

-Джуліє, нас здивувало, що ви змогли так влаштуватися, бувши звичайними офісними працівниками, - промовила інша тітка, поправляючи капелюшок.

-Місіс Гвенет, ви недооцінювали нас.

-Але у вас немає ніякого досвіду. Думаєте, що довго протримаєтеся? Пха! Не повторіть історію мого колишнього чоловіка. Це був ще той телепень!

-Будьте впевнені, ми не зупинимося на кінному клубі! - різко відказала місіс Джулія.

   Мені було помітно, як витискає із себе кожне слово моя нова матір. Як тільки містер Спенсер приєднався до розмови, вона легко взяла мене за лікоть та відвела якомога далі.

-Чесно кажучи, ненавиджу його тітоньок. Вони завжди мене критикували, - пошепки пояснила місіс. 

-То чому ви їх запросили?

-Нехай знають, що і ми змогли вийти в люди. Тепер я не терпітиму осудливий погляд, бо показала на що здатна, - з гордістю зізналася місіс і потягнула мене знайомитися з іншими гостями.

    З ким би мене не знайомили, моя нова мати достойно себе тримала, задерши високо голову, хоча більшість гостей вона не була щасливою бачити. Я ж за цей час вже встигла натерти мозолі від взуття, а від натягнутої посмішки в мене боліла щелепа. Та найобразливішим було те, що я досі не дійшла до тістечок із кольоровим кремом. Таким нас у Школі Шляхетства не пригощали.

    Випадкові перехожі прибували з кожною хвилиною, тому вже було важко зрозуміти, з ким я щойно познайомилася, а з ким варто привітатися. 

-Доню, перестань шкутильгати, - вкотре попрохала місіс Джулія, коли я вже мріяла змінити взуття на зручніше.

   Тільки налаштувалася їй це повідомити, як почула із натовпу:

-Еліс! 

   Подруга підбігла й обійняла мене за плечі. 

-Привіт, - відповіла їй, відчуваючи холодний погляд місіс Джулії та містера Спенсера, який щойно до нас приєднався.

   Вітні махнула своїм батькам, що йшли позаду, показуючи на мене: