12. Інший погляд

Наче розчавлена увійшла в будинок, де у вітальні мої фальшиві батьки дивилися телевізор.

-Еліс, як пройшла прогулянка? – зіграла зацікавленість місіс Джулія.

   Тепер я бачила у ній суху і корисливу підлабузницю, яка хоче всім подобатися. І містер Спенсер не кращий, той ще актор.

-Знаєте, я обдумала вашу пропозицію щодо вечірки. В мене ніколи не було справжнього дня народження, тому хочу галасливого свята.

-Донечко, ти дуже правильно мислиш, - зраділи батьки. – Треба буде завтра стільки всього замовити.

-Залиште це мені. Я вже обдумала все.

-О, Еліс, треба підлаштуватися ще й під гостей, які прийдуть заради кінного клубу, під родичів. Ти знаєш, їм важко вгодити, тому я допоможу тобі, - вирішила за всіх місіс Джулія.

-Тоді ніякої вечірки не буде, бо хочу, щоб все було по-моєму! – впевнено заявила, чого ніхто не чекав.

-Ти якась збуджена, - помітив містер Спенсер. – Це через зустріч із тою подругою?

-Ось і ні. Завжди мріяла влаштувати вечірку, тож довіртеся мені. Вам залишиться лише розрахуватися за мої замовлення.

  Відповіді не чекала, одразу рушила до сходів. Та краєм ока встигла побачила, як містер Спенсер знизував плечима. 

***

   До пізньої ночі розшукувала в інтернеті найдорожчих музикантів та організаторів Ніагарії, фокусників, агентства, які прикрашають, а вже зранку зробила декілька дзвінків для бронювання. Цього було достатньо, щоб добре потрусити кишені своїх домашніх лицемірів. Залишилося лише скинути задатки за все замовлене, тому взяла свою картку і прийнялася вводити її номер, як вчасно схаменулася й поквапилася на перший поверх будинку до названих батьків.

-Таточко, - підлесливо звернулася до містера Спенсера, від чого він аж підійнявся. – Мені потрібно внести задатки, бо я вже зробила замовлення дечого для вечірки.

-Доню, я ж дав тобі картку, куди періодично приходять чималі суми грошей.

-Але… Ти ж знаєш, що мені останнім часом не приходили кошти, - перейшла на «ти».

-Та-а-а-к, певна річ. Треба буде це виправити. 

   Містер Спенсер заметушився, а я продовжувала свердлити його поглядом. Тільки мені було відомо те, що нове зарахування поступило якраз сьогодні зранку. 

«Отже, мені їх скидає хтось інший», - зробила висновок.

-А скільки треба? - врешті питає він з кислим виразом обличчя.

-Я ще не рахувала загальну суму. Мені потрібні лише дані твоєї картки для підтвердження.

   Мій названий батько неохоче заліз до себе у кишеню та витягнув гаманець, звідки виднілася банківська картка, яка належала банку «Бета», як і моя. У цю мить мені згадалося, що головою цього банку є наш майбутній спонсор містер Блейк.

-Краще скористайся інтернет-банкінгом, - простягнув свій телефон з відкритим доступом. 

-Дякую. Відчуваю, що цей день народження стане найкращим.

   Одразу переводжу величезні суми з рахунку містера Спенсера, розрахувавшись повністю за всі послуги, після чого виходжу із будинку із задоволеним обличчям, на яке дворецький дивно глянув.

    Я знала, що зараз містер Спенсер перевірить рахунок і почне з’ясовувати зі мною стосунки, тому наперед вирішила налякати тим, що втечу від них, бо тепер у мене була влада над цими аферистами, і вони мусили під мене підлаштовуватися.

«Можливо, мені навіть вдасться їх розколоти раніше», - міркувала дорогою до стайні. - Головне – це дізнатися, хто так трясеться над моєю долею та так щедро платить цим двом».

   Всілася на улюбленого Графа, провела рукою по гриві, погладжуючи, і галопом помчала на поле, де мала виплеснути всі свої емоції.

***

    Сьогодні від самого ранку згадувала Школу Шляхетства. Було таке відчуття, що раніше щось важливе постійно проходило повз мене, але я цього не помічала. 

  Поснідала у власній кімнаті, щоб зайвий раз не бачити псевдобатьків і вирушила до школи. Мені знову кортіло дізнатися, чи не з’являвся містер Келвін і заодно навідатись до своєї улюбленої наставниці. Та до мене вийшла тільки остання, яку викликав новий охоронець за моїм проханням.

-Еліс… - припали теплі руки до моїх плечей.

-Маріанно, якби ви знали, що мені довелося пережити. 

   Як завжди не знала, чи мені звертатись до неї на «ти» чи на «ви». Це залежало від настрою і стосовно наставниці, і стосовно місіс Джулії, і містера Спенсера.

-Ти можеш розраховувати на мою підтримку, - запевнила Маріанна.

-Мої батьки виявилися фальшивими.

-Певна річ, люба Еліс! Біологічні батьки залишили тебе ще у дитинстві. Ті ж люди, які тебе забрали, зможуть стати твоєю новою родиною, якщо ще досі нею не стали.

-Тільки тому, що їм переводять за це гроші, - нарешті пояснила.

    Маріанна стурбовано зазирнула в мої очі.

-Як це?! - здивовано запитала мене.

-У це важко повірити, Маріанно, але я кажу правду. І тепер мені надзвичайно кортить дізнатися, хто їм платить, щоб вони створювали ілюзію міцної родини.

-Боже мій, Еліс! 

-Я зовсім нічого не знаю про свою справжню родину. Можливо, все це якось пов’язано. Хочу хоч щось дізнатися про біологічних батьків.

  Маріанна спохмурніла та принишкла, а після значної паузи пояснила:

-Це безглуздий задум. Ти ж навіть приблизно не знаєш, де вони і хто вони.

-Я підозрюю, що містер Келвін щось знає. Мені ніколи не було зрозуміло, чому він стільки для мене робить. 

-На жаль, Келвін не з’являвся, - пояснила наставниця.

-А місіс Міа на місці? 

-Нещодавно поїхала відвідати Школу Милосердя, а повернеться лише через два-три дні.

-Що ж мені так не щастить? – розчаровано змахнула руками.

-Мені боляче від твоїх страждань, Еліс. Якщо бажаєш, то можеш переїхати до мене у квартиру. 

    Від такої несподіваної та щедрої пропозиції у мене відняло мову, а Маріанна тим часом продовжувала: