6. Точка відліку

Пускай был день мучителен до слёз,
Исполненный язвительной печали.-
Твой поцелуй и аромат волос
Меня в ночи отдохновеньем ждали.
Пусть злого дня безжалостный пожар
Во мне доверье к жизни жег без меры-
Твоя ладонь, как благодатный дар,
Мне ночью возвращала скрепы веры.
И пусть весь мир, с бессмысленной борьбой,
От альфы до омеги тек в забвенье-
Серебряно парило надо мной
Твоих блаженных рук успокоенье

Эрих Мария Ремарк 
 

Зранку Лів розбудив дзвінок у двері - на порозі стояв Раян із пакетами відомої мережі ресторанів.

- Хочу побалувати дружину сніданком.

Лів, спросоння, лише здивовано мугикнула щось собі під ніс і відступила пропускаючи ординатора.

Чоловік прутко розкладав страви по тарілках, встигаючи підспівувати якійсь молодіжній групі на екрані телевізора. Коли Лівія вийшла з душу переодіта і причесана, на столі на неї чекав повноцінний сніданок - ароматна кава з молоком і корицею, круасани кількох смаків, яєшня, сирна і шинкова нарізка, невеликі блінчики...дівчина здивовано переводила погляд з Раяна на стіл і навпаки.

-Ти хочеш це все запхати у мене? 

- Ти вчора толком нічого не їла, сумніваюсь що підеш на обід у кафе, тому так, ти повинна щонайменше скоштувати всі страви!

- Мій чоловік тиран.

- Мені подобається, що ти звиклась з нашим статусом. - Раян іронічно вигнув брову і підморгнув.

Лівія не стримала усмішку і подумала, що цей чоловік допомагає хоч на мить, але забути про негаразди. 

- Дзвонив лікар Грегор - Олівія напружено відклала виделку і подивилась на чоловіка.

- Ліві, все добре. Адам казав, що хоче поговорити. Це не стосується стану здоров'я Браяна. 

- Тоді в чому справа? - дівчина нахмурилась, апетит зник. Раян зітхнув і обійняв її ззаду.

- Лів, не накручуй себе, будь ласка. Повір, якби щось сталось, я б тобі сказав...і лікар Грегор сказав би одразу. - додав після невеликої паузи. 

Дівчина на мить розслабилась у його обіймах і закрила очі. Рано чи пізно це все закінчиться, от тільки, Олівія сумнівалась що кінець буде щасливим.

- Їдемо в лікарню. - дівчина зробила спробу піднятись з крісла, але ординатор не дозволив це зробити.

- Спочатку ти поснідаєш!

Раян не випустив Лів з кухні до того часу, поки вона не скуштувала половину страв. По дорозі у Lee Memorial  ординатор намагався хоч якось розговорити дружину, але Лів поринула у переживання і всі спроби зводила на нівець.

Варто було Раяну припаркуватись, як дівчина вилетіла з автомобіля і побігла до карпусу. Ординатор ледь встигав за нею.

Лікар Грегор чекав їх у кабінеті. Лів подумала, що лиш вчора у цій кімнаті їх з Девісом оголосили чоловіком і дружиною, а ось сьогодні вона відчуває себе наче засуджений на пласі.

- Олівіє, сідайте. Не варто хвилюватись, невже Раян не сказав вам, що розмова не про стан батька? 

- Сказав...

- Але ви не повірили. - закінчив чловік. - Дарма, Браян стабільний. Я хотів поговорити про інше.

Лікар піднявся з-за столу і присів на невеликий диван біля дівчини, Раян завмер біля вікна, нетерпляче крутячи у руках шкіряний браслет, з яким він ніколи не розлучався.

- Я не бачу жодних причин тримати вашого батька у лікарні. Його стан не критичний, при потребі чи для перевірки ви можите його привозити. Крім того, Раян буде весь час поруч.

Запанувала тиша. Лів і сама прекрасно розуміла, що батькові нема потреби лежати у лікарні, та й вдома і стіни лікують. Дівчина на мить злегка усміхнулась, а потім зустрілись поглядом з Раяном і стерпла - їм доведеться жити разом, спати в одній кімнаті і грати роль закоханих молодят.

Судячи з виразу обличчя ординатора - він теж про це подумав.

Часу на заглиблення у страхи та роздуми не було. Лікар Грегор направив Раяна починати оформляти виписку, повідомивши, що сьогодні хворий побуде у лікарні, завершить курс хіміотерапії, а от завтра зранку можна забирати Браяна додому. Лів полегшено видихнула - буде час прийти до тями і перевести необхідні речі. Дівчина толком не знала де живе її чоловік, але він мусить переїхати у її будинок - для комфорту Браяна. Та й сама Олівія не уявляла, як переїздить у чужий дім, тим більше на фоні обману.

Поки дівчина складала плани на майбутнє, лікар Грегор встиг зробити кілька дзвінків і тепер уважно дивився на Лів. Складалось враження, що чоловік хоче почати розмову, але не зовсім може дібрати слова.

- Я з самого початку знав, що ви з Раяном станете парою, все чекав коли ж він наважиться на перший крок. Але навіть для мене ваше весілля стало несподіванкою.

- Тобто з самого початку? 

- Чому ви так дивуєтесь Олів? Варто було вам переступити поріг лікарні, як Раян запримітив вас. Він намагався всіма можливими способами полегшити ваше перебування у Lee Memorial/

Олівія здивовано дивилась на лікаря намагаючись зрозуміти про що він говорить. Чоловік побачив, що Лів зовсім розгубилась від його слів.

-  Цілодобове перебування біля батька, ви ж не думаєте, що ми дозволяємо родичам "жити" у палатах? Та й палата одна з найкращих. І зниження ціни на деякі ліки...невже ви цього не знали?

Чим довше Адам Грегор говорив, тим більше враженою ставала Лів. Вона ніколи не задумувалась над такими речами. Якось було не до того.

- Як простий ординатор міг впливати на все це?

- Простий ординатор? - тепер Грегор був здивований - Олівіє, невже ви не знаєте ким є батько вашого чоловіка? 

Олів запитально вигнула брови і скривилась, мовляв - здивуйте. І Адам таки здивував:

- Його батько один із директорів клініки - Майк Честер. Саме тому, звичайний ординатор мав такий вплив.