9. Прощай

Часом за щастя треба боротися навіть з самим собою.

Гордість і упередження (Фільм 2005 року)

Олівія поверталась додому наче в тумані.  Смерть батька, розмова з Раяном змушували тіло бити озноб і віддавали болем у грудях. Дівчина сіла на диван у вітальні і гірко розплакалась, радання перейшло в істерику, Олівія почала задихатись, здавалось їй бракує повітр'я.....Горло звелу судомою, дівчина не могла кричати, лише хрипіла і давилась слізьми обіймаючи себе холодними руками за плечі. Одна. Тепер вона остаточно одна.

Цей проклятий будинок, де все нагадувало про тата- його одяг, речі, стос журналів про автомобілі і невелика кушетка, яку він зробив своїми руками...Виникло нестерпне бажання запалити сірник...нехай все горить вогнем. Цей дім, спогади і її життя. Все одно - єдине, що залишилось у Лів - попелище. Купка вугляків і їдкий дим....

І Раян, єдина людина яка весь цей час була поруч. Яка піклувалась, не дозволяла скотитись у прірву. Як Лівії зараз бракувало його - голосу, запаху, затишних обіймів, у яких звикла ховатись від проблем....Але дівчина вірила, що вчинила правильно. Почуття Девіса - не більше ніж жаль. Чи на довго вистачить його? Та й вона, Олівія, не зможу дати йому нічого. Поламана і розбита, не навчена жити без того, кого так сильно любила. 

Викинути Раяна з життя і, найголовніше - з голови. Бо вона помітила його в перші дні у лікарні. Його щира усмішка і теплий погляд віддавали десь глибоко в грудях щемом....

Лівія схлипнула і витерла сльози. Завтра вона зникне з цього міста, де все нагадує про батька і Раяна. Стисне кулаки і буде жити, принаймні старатись. Бо вона не може дозволити собі прикипіти серцем до когось, закохатись, не може. Вона кохає Раяна. Гірка, полинова правда, яку потрібно визнати. І якщо він зникне з її життя вона цього не переживе. Не зможе зібрати себе по кусочках, наче розбите дзеркало. Краще зараз, поки не пізно, забути про нього, поїхати геть і вдати, що його ніколи не було в її житті.

Піднімалось сонце, сріблястий туман встилав прохолодою вулиці. Таксі виїхало з воріт невеликого охайного дому у променях сонця. Пасажирка не обернулась, сиділа стиснувши кулаки і кусаючи губи.

Водій кидав на неї занепокоєні погляди, але не смів щось говорити.

З динаміків линула музика:

"No one bites back as hard
On their anger
None of my pain and woe
Can show through"*
 

На невеликому столику лежав конверт, акуратним почерком було написано ім'я адресата. Можливо він колись зайде у цей дім, знайде лист...можливо він все зрозуміє....

_________________

Пісня Behind blue eyes (Limp Bizkit)

Переклад: ...Ніхто не докладає стільки зусиль, щоб

Стримувати власний гнів

Але свої біль і горе

Я можу стримати..."