Кордони твого кохання

Розділ 12



Алекс

 

Кицька, звичайно, ж поїхала зі мною. Вони всі завжди їдуть. Крім, напевно, однієї. Цієї злюки, яка зараз стояла переді мною, захищаючи свою подругу.

Із задоволенням перевірив би дію своїх чар на Ярославі, але, боюся, і сам можу зірватися. У вир з головою - це не моя казка, я на таке не підпишуся.

Тому я схопив під руку Аріну, яка зовсім не упиралася, і потягнув за собою. Ось якщо дівчина мені сьогодні не сподобається або буде погано поводитися, то вже завтра їй доведеться шукати іншу роботу. А шкода, вона непогано у нас справлялася. Загалом, додому доїдемо, а там подивимося.

 

 

Як же вдало я зустрів тут Ясю, а я ж думав, що з нудьги тут помру. Коли батько відправив мене сюди на заслання, «вчитися і бізнес розвивати», я в своїх думках вже прокляв це місце. Усе це місто, з якого я колись так радісно і швидко втік.

Робота тут зовсім не лякала. Я з дитинства занурював ніс в батьківські справи. Батько мій в Англії володів футбольним клубом, а тепер ось купив ще один. Як вкласти гроші і як їх вийняти - все це я вже давно і чудово знав. Кошториси погортав, тренера нового вибрав. А потім на працівників свій погляд звернув.

З футболістами познайомився заочно: ігри дивився, досьє читав. У перший же день вирішив влаштувати перевірку - прямо з порога напоїв їх. Тут вже все стало на свої місця. Хто відмовити керівництву побоявся, а потім напився до білочки, а хто навіть під страхом вилетіти з клубу відмовився пити. У парі таких футболістів я відчув породу. Їх характер і буду розвивати. А от інші мене засмутили, особливо один з них.

Я б зараз цього одному всі пальці переламав тільки за те, що він їх не туди, куди треба покласти посмів.

«Нічого дівчинку обіймати,» - подумав я, сам обіймаючи Аріну. Лялька гарненька, але схоже дуже заморочена. А мені не потрібна така, щоб Гете цитувала та про вітряні млини згадувала. Іншими словами, мені потрібна мила і поступлива. І головне - тільки на час. Поки вона мені не набридне.

 

Поки їхали в машині, Аріна вирубилася. І навіщо, скажіть, вона мені тут потрібна?

На щастя, на підземній парковці в будинку, де я знімав квартиру, вона прокинулася. На її ж щастя. В іншому випадку - залишилася б спати в машині. Що я дурень її в будинок тягнути, чи що?!

 

 

 

- Тобі сподобалося? - запитала Аріна, обертаючись перед дзеркалом. Моя футболка ледь закривала її задню частину. До речі, треба б не забути футболку цю потім викинути.

«Що за дурне питання,» - подумав я, а сам сказав. - Звичайно, кицько. Повторимо?

Кицька, як і слід було очікувати, не відмовилася і залишилася у мене до ранку.

 

 

- Двері можеш не зачиняти, - крикнув я їй, відриваючи одне око. Дівчина вже збиралася. Бідна, а їй же ще їхати переодягатися. Хай вже сама про це дбає. Але, з одного боку, треба і ввічливість проявити. - Тобі викликати таксі?

- Я сама викликала, - трохи ображеним тоном сказала Аріна і нахилилася, застебнути босоніжки.

О, ось так вона мені більше подобається. Треба її внести в свій сірий список. Чому не чорний? У сірому усі – «під питанням».

Я судак? Ще який. І я це знаю.

- Раніше обіду не чекай, - крикнув у двері, що вже зачинялися.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше