Глава 8

Єгор перебував в своєму заміському будинку . Він сидів за столом, перед ним лежав акуратно розкритий конверт а поряд лист, що був всередині. Значення того листа для Єрога було дуже важливим та вирішальним, адже він його отримує не вперше. Думаючи ,тримає в одній руці стакан з віскі та льодом, а в іншій - сигару.Він мав прийняти рішення :

10 листопада , вул.Ювелірна 16 А

це все, що було написано в тому листі. Ще одна така помилка і...

-- Єгор, ти тут?  -- відчиняє двері в кабінет Аліса. -- Чому ти не відповідаєш, коли я тебе кличу? -- той не реагує. --Ось і зараз робиш вид, що мене тут немає.

-- Мам, я думаю. Ти знаєш, що в мене багато роботи і я не хочу витрачати свій дорогоцінний час на те, щоб спілкуватися з тобою.

-- Те чого я найбільше боялася, щоб ти не виріс... Чому ти такий як...

-- Як мій батько? -- не дав договорити матері і дивився на ню тим самим поглядом Кості. -- Ну? Ти ж не просто прийшла сюди?

Аліса мовчала, вона не могла витянути з себе жодного слова, тому тихо вийшла з кабінету.

-- Мам, ти куди?  -- лише перед матір'ю він міг просити вибачення, адже вона не заслуговує такого ставлення.

Ні,ні! Тільки не це! Я знову ні за що образив найдорожчу мені людину. Який же я покидьок і критин.

Єгор підвівся і пішозновув за нею .Їй дуже образали слова сина, вона шукала виправдання його поведінці. Єгор,майже, ніколи не підвищував голос на матір, але міг так боляче ранити своїм словом, тихим загадковим голосом. Вона сиділа на кухні і тихо плакала. Єгор спостерігав, як мати витерає свої сльози, йому стало її шкода ще більше. Він підійшов ближче до неї, але вона не помітила його.

-- Мам...

Та одразу витерла сльози і зробила вигляд ніби вона не образилася.

-- Мам,навіщо так робити?-- засмучено питає Єгор.

--Як?

--Спочатку ти приходиш до мене, щось хочеш від мене, а потім мовчки ідеш і плаче на кухні.

--І це ще й я винна?  Ти не міг знайти хоча би годинку, щоб поговорити зі мною. Ти завжди вдень на роботі,ночами тебе немає. А я так хочу щоб ти був хоч трішки біля мене.

Мати - це єдиний бар'єр, що не давав темним силам повністю заволодіти Єгором. Коли він бачив хоча б одну сльозинку на щоці матері, він одразу ставав іншим : ніжним маминим синочком, який пригорне її, зігріє ласкавим поглядом. А якщо її образить він сам, то не відходить від неї цілий день, поки не покинуть муки совісті. Совість? Так,в цієї людини вона ще є . Є доки, доки є Аліса.

-- Мам, вибач мене -- підійшов ближче до неї і обійняв її. -- Ти ні в чому не винна, це я покидьок, шо зміг образити найдорожчу мені людину.

Поцілував її в лоб і не відпускаючи одразу запитує:

-- Так про що ми поговоримо?  -- лагідним голосом.

-- Єгоре, сину, ти ж розумієш, що 31 жовтня у Максима Сергійовича та його дружини річниця?

--Так, -- той знав, що мати має на увазі, але не хотів її перебивати, -- І?

-- Він казав, що запрошу нас.

--Ну це ж добре, уявляєш Максиму вже 56, а я його пам'ятаю ще коли мені було 5 .І знаєш, він зовсім не змінився.

-- Я не до цього веду

--Шкода.

--Єгор, і ми так подумали, що треба зробити прийом в нього вдома, фуршет - мати набрала повні груди повітря, - і тобі треба прийти з дівчиною, так як...

--І це ви вирішили з Максимом?

--Да, але це не тільки ти, це правило для всіх, ти ж тепер не будеш там ходити самотнім.

--Мам, як це грубо не пролунало, але це і справді не твоє діло.  Це моє життя і сам буду вирішувати коли і з ким, чи не так мамо ?- натякає на її вчинок.

--Я хотіла як краще, ніхто не знав, що вона така.

--Я знав. І так, попереджаю! Ближнім часом не живи надією на те, що я в цей будинок приведу якусь дівчину.

-- Так я і недочекаюсь внуків.

--Які внуки? -- здивований і одночасно насторожливим поглядом подавився на ню. -- можеш піти до всіма улюбленого Діми. В нього скоро буде первісток, там і програєшся.

-- Я не хочу чужих, я своїх хочу.

-- Мам, це не обговорюється і ця тема закрита.

Потім задумався на хвилинку промовляючи її фразу:

 «...подумали з Максимом»

--Це Максим запропонував цю ідею?

--Та ні...

--Мам, ну кого ти хочеш обдурити?

--Тебе... Гаразд, так - він.  І що з того?

-- Тепер нічого.

Тоді він зрозумів , чому Максим так наполягав на грі з Амалією. Він ледь помітно посміхнувся і пішов знову до себе в кабінет.

--Амалія,Амалія -- задумливо повторював її ім'я.

Не секрет - вона йому сподобалась, але просто як гравець і не більше.А може як і дівчина?  Ніхто не знає, що робиться в його дивній голові.На той час, він ще не знав, як сильно помиляється на її рахунок. Але знав точно, що хоче виграти ту гру. Він пригадував її поведінку:

Вишукана та спокійна вертихвістка.Вона - ніби акула, володіє особливим відчуттям :відчувати свіжу жертву за декілька кілометрів. Червоний бархат їй до лиця , не проста дівчина. Хм-м.Як підкорити хижака, і самому не стати жертвою.

Через жахливий характер і жорстоке поводження з дівчатами, всі його стосунки не набирали нових обертів, а просто розсіювалися ,як порох. Дівчата просто не витримували його егоїзм та грубість, і як наслідок покидали його. Верніше він їх, після чого ті впадають в депресію. Настя його наступна жертва.Довго думав, як запросити її зіграти з ним. Він відкрив ексклюзивну колоду карт, яку йому подарував Максим . Вона сильно подобалася Єгору, тому він не користувався нею, зберігаючи первозданну красу. Кожна карта виконана неповторним візурунком.  Він невагаючись вибрав одну з 54 карт, взяв ручку і написав на зворотній стороні :

“Вчора ми не закінчили нашу гру. Пропоную продовжити.

Збережіть цю карту„

 Перед тим як відправити це Насті, роздивлявся зображення карти - Пікова Дама .Потім наказав доставити запрошення їй додому. До нього прийшов якийсь чоловік і віддав велику папку з якимись паперами.