Невиправний

Минув тиждень після обшуку , з Єгором вона не бачилася жодного разу. Та і вона не ходила до казино.

Ідучи коридором університету, Настю наздогнав декан факультету.

--Ковальчук!

--Доброго дня.

--Пішли до кабінету, потрібно дещо обговорити, - вони прийшли до його кабінету,- ти краще присядь.

--Мене, що відраховують?

--Та ні, навпаки! Як одній з найкращих учениць, хочемо відправити тебе закордон на практику, а там  можливо і нове місце проживання.

--Куди?

--В Прагу. Їм потрібні гарні спеціалісти, а професор філософії відзначив тільки тебе. Навіть не знаю чому я питаю тебе, вже всі документи зібрані і все.

--Що все?

--Збирай речі і вже в кінці цього місяця будеш працювати в Празі, і буде тобі щастя, дитино!

--Я подумаю.

--Ти що? Ніяких "подумаю"! Це шанс.

Настя не хотіла їхати, її все влаштовувало. Працювати за спеціальностю вона може і тут, в Києві, а основний зоробіток приносить виграші казино. І Єгора вона покинути не зможе. Сьогодні Настя збирається до "культурного закладу " зустрітися з Єгором. Після того як вони "разом", вона намагалася одягатися більш інтелігентно та стримано, щоб не по вертати увагу інших чоловіків, але в її одязі, все рівно, була присутня ізюминка, що підкреслювала її сексуальність. Сьогодні вона одягнула просту ,але не провокаційну сукню. На ній будь яка сукня набувала характеру, емоційності та жіночності. Коли вона вже була місці, поглядом шукала Єгора. Ззаду її хтось різко взяв за плечі та прошепотів їй на вухо:

--За другом столиком, від тебе зліва, сидить важлива Асу особа, вся інформація про нього в мене .

--І що ти хочеш?

--Треба щоб його виграла саме ти.

--Єгор, я подумала і вирішила, що не хочу в цьому брати участь.

--Точно, - він різко розвернув її до себе обличчям , перед нею стояв той самий Єгор, що і був спочатку, без змін - грубий, злий з поглядом наповненим ненависті до всіх оточуючих.

--Що з тобою? - вона лагідно провела рукою по його щоці. - Ти знову такий...

--Який? - сильніше стиснув її плечі.

Єгор пропалював її наскрізь своїм холодним поглядом, чекаючи що вона скаже. Настя розуміла, що буде краще, якщо вона погодиться, хоча після такого тиску вона наврядчи буде налаштована на гру.

--Коли вступати в гру?

--Ми разом зайдемо. І не підведи мене, а на тебе надіюсь. Пішли.

В Насті були змішані почуття, вона не хотіла грати, ще й таким гравцем . Вона боялася, що щось зробить не так, і Єгор розлютиться. Вони підійшли до столу, там сидів і їхній клієнт і Максим зі своїми людьми. Вони долучилися до гри. Коли Насті розкинули карти, в неї серце впало в п'яти, це було те саме відчуття, коли вона вперше потрапила в казино: страх зробити неправильний крок. Сурові очі спостерігали та контролювали кожен її рух, сковували її думки. Зараз вона відчувала себе чужою і залежною. Раніше гра приносила її задоволення, але саме зараз в цю секунду, вона згадала слова Максима , що вона ще не знала в що вплуталася. Карти погані, вона пасанула. Після тривалих роздач Настя жодного разу не йшла дальше флопа. Єгор був не задоволений діями Насті, хоча сам робив так само. Її дар затуманювати мізки, раптово пропав, не могла слова з себе витягнути. Але яка не була б пара карт в руках, за великим столом, велику роль відіграє позиція, кнопка диллера. З цієї позиції можна вилучити всіх гравців, що маюсь слабкі руки і ті що сидять після великих блаїндів. Єгор видивлявся кожен рух, хід опонента і вираховув, коли він блефує. Настю лихоманило їй стало зле. Це вже не жарти, це - людські життя, які можуть загинути через неї. І взагалі це вже занадто для неї. Максим бачив, що діла не буде і їй потрібно виходити із гри . Він натякав Єгору, щоб Настя вийшла, але той заперечливо махав головою. Опонент теж видивлявся на її стан, Єгор це прийнав за чергову невдалу Настину сукню. Настя топила їх план, давши волю своїм сентиментам. Вона вийшла з гри  в супроваді агресивного погляду Єгора.

 Єгору вдалося реалізувати свій план і виграти. Грав він агресивно, весь час збільшував ставки, що імітувало блеф. На це і купився опонент, програвши все. Після цього Єгор хотів розібратися з Настею. Його емоції і поведінка не обіцяли, що розмова буде приємною. Максим підійшов до нього.

--Єгор, Єгор! - кричав він до нього , - Стій, я сказав! - зупинив, схвативши за його плече. Він зупинився і був налаштований слухати його. - Єгор, не смій цього робити.

--Що саме? В мене багато планів.

--Не смій образити Настю.

--Ааа, захисник об'явився. В моєму особистому житті я вирішую що і з ким робити. - і пішов до барної стійки де сиділа Настя. Коли підійшов різко сказав,- І що це було?

--Я зараз поясню.

--Постарайся, - він був настільки близько, що Настя відчувала його нервове дивання.

--Це не моє, я не можу так. Все!

--Що ,все?

--Я в цьому не беру участь.

--Вирішила кинути все!? Не вийде, - він вхватив її за руку і потаскав силою до ліфта, на очах у Максима. - Не чини опір, бо гірше буде.