Під прицілом (перша частина)

Наступного вечора Настя збиралася до ресторану. Вона була приємно вражена поведінкою Єгора і не відчувала від нього тодішнього холоду. все змінилося на триста шістдесят градусів в пожитивну сторону: страх говорити думки зник. Все настільки добре. що не може бути правдою. Його слова про їхні стосунки  "все тримати в таємниці ", перестануть діяти сьогодні ввечері в шикарному та дорогому ресторані, коли всі погляди будуть прикуті лише до Єгора та Насті. Вона дивилася на своє відображення у дзеркалі і думала:

Що в мені такого, що він зміг покохати мене по-справжньому?

Але одразу задавалася зустрічним питанням:

А що є такого у Єгора, чого я не знайшла у інших? Чому саме його бажання покірно виконую?

Відповіді на ці питання шукати не потрібно, адже є так багато у природі речей, які не можна пояснити , і це є одним із тих феноменів. Пробачити недоліки один одного, прийняти з будь-яким минулим і разом будувати майбутне. Це і є відповідь і цього досить, щоб зрозуміти всю серйозність цих почуттів.

Настя чекала на Єгора з нетерпінням і щоразу поглядала на годинник. Вишуканий ресторам вимагав відповідного вигляду. Єгор знаменита людина серед еліти і їй потрібно підтримувати його статус. Гардероб Насті одразу зменшився вполовину - повикидала всі сукні, що на її думку могли б бути відверті. Так, вона вже не вільна дівчика в пошуках свого єдиного, вона - дівчина, напевно, найсуворішого контролера пристойної довжини сукні та вирізу декольте. Настя впевнена, що Єгор більше не буде себе так поводити, але ,все рівно, неи хотіла його провокувати. Вона зробила багато висновків: не боятися казати свою думку, прислухатися до його потреб, погоджуватися з ним не змінюючи своєї думки. Ось-ось приїде Єгор і вона вже повністю готова. Синя сукня міді сапфірового кольору. Шовково сукня огортала її стрункий стан і трималася на тонесеньких бретельках. Локони легко спадали на її тендітн і вишукані плечі. Вона придивлялася, чи не видно синців, які вона замаскувала косметикою. Настя хвилювалася, адже ніколи не з'являлася з Єгором при людях плза межами магазину. Дзвінок. Настя відчинила їх - Єгор особисто приїхав за нею:

-- Ти неперевершена! - його очі сяяли і не погли відірвати погляду.

-- Проходь, - сказала Настя, з легкою щирою посмішкою, - зачеккай секунду, я одягну пальто.

На ньому ідеально випрасувана білосніжна рубашка. Дорогий чорний костюм, для особливих зустрічей.

--  Зачекай, - він взяв її за плечі і повів її до дзеркала. - Як ти вважаєш, ти вигоядаєш на сто відсотків? - цим питанням він її збентежив і вона не знала, що відповісти.

-- Так, - сказала невпевнено, потім додала тихо, - напевно. Тобі не подобається? - запитала його і подивилася на нього невинним поглядом.

-- Подобається, але, - не договоривши до кінця, витягнув із кармана бархатну коробочку 3*4*5, - думаю з цим буде цікавіше.

Настя приємно здивована від несподіванки, бере в руки ту коробочку і повільно відкриває її. Коли вона відкрила її здивувалася ще більше.

--Подобається? - задоволено питає Єгор. Настя киває головоб з посмішкою Чишерського кота. Єгор бире в руку одну сережку і причепив її  Насті. - "Три сльози" - так називається цей ювелірний виріб. Три сапфіри у формі сліз з двадцятьма діамантами на основі із білого золота, - чіпляє іншу. Сапфіри нагадують мені глибину твого погляду, - перекинувши все волосся на одне плече, ніжно цілує її шию. - Твій запах божественний.

-- Дякую, немає слів, щоб описати мої враження.

Єгор допоміг одягнути їй пальто і вони поїхали до ресторану. 

Всю дорогу Єгор поглядав на Настю і з його обличчя не зникала посмішка від задоволення .

-- Ти краще за дорогою спостерігай.

-- Я і спостерігаю.

-- Я бачу. Єгоре, я трішки хвилююся.

-- Чому це?

-- Не можу пояснити. В голову лізуть різні тривожні думки.

-- Насть, ми їдемо в ресторан, щоб провести час разом. Щоб всі побачили нас разом.

-- Цього я і боюся.

-- Ти ж сама цього хотіла, - Настя щамінила посмішку, сумом.

-- Тоді я не розуміла настільки ти серйозна лбдина і з якими проблемами ти зустрічаєшся , і які можуть бути наслідки.

-- Все буде добре, ми гарно проведемо час. Обіцяю зробити цей вечір незабутнім і розвіяти твої думки.

Вони приїхали до ресторану, він і справді був великим та збудований в класичному стилі. Всередині ресторан просторий та світлий, присутні французькі мотиви: багате оздоблення білим мармуром, золоті орнаменти та оздоблення, вишукані панно та пастельні гардини. Стіни настілики високі  що там помістився б ще один поверх. Головна родзинка залу - дві прекрасні кришталеві люстри з десяти тисяч невагомих підвісок, що огортали всіх теплим і ніжним світлом. Атмосферу задавала легка класична музиуа, що викомував піаніст за роялем, який стояв всередині зали , а поряд двоє скрипачів.

До них підходить стурбований адміністратор:

-- Доброго вечора Єгоре Костянтиновече, Анастасіє Андріївно, раді вас бачити. Я проведу вас до вашого столика.

-- Ходімо, - взявши Настю під руку.

Адміністратор привів їх до їхнього столику.

-- Ось меню. Приємного відпочинку.

Настя зачекала, поки адміністратор відійде від них дальше і сказала:

-- Тут так всіх зустрічають?

-- Ні, тільки особливих.

-- Ого.

-- Звикай, - з хитрою та загадковою посмішкою дивився на неї жадібним поглядом. - Не можу відірвати понляд від тебе. Яким же я був покидьком та критином, коли не помічав цього.

--Всі помиляються. Головне, що зараз ми розуміємо один одного.

--Ти права.

Настя помітила багато знайомих облич : гравці казино, їхні дружини, коханці , але в основному бізнесмени та олігархи.

--Тут так багато знайомих людей .

--Бачиш, а ти хвилювалася.