Король та Королева пік

Сигари з віскі в опівночі

-- Не пам'ятаю, щоб серед моїх дилерів були дівчата, - зазначив Ас.

-- Я також цього не пам'ятаю, - підтримав Єгор.

Що? У них немає дилерів дівчат? Оце не пощастило. Не нервуй Насте, в тебе все вийде. Дідько, карти випали з рук. Все, вони напевно вже мене вичислити. Добре, що я не бачу погляду Єгора, але відчуваю його. Єдине, що я бачу в цьому капелюсі - він нервово перебирає фішки, навіть не хочу уявляти, який він зараз злий на мене. Він мене попереджав, а я не слухала його. 

-- В нас так багато спільного з міс Ковальчук, так Єгоре?

-- Погодожуюсь, мало мати мізки, ними ще й  потрібно вміти користуватися, тут ви з нею, як рідні, -- перевівши погляд на Настю.

 

Шоста година ранку

 Крізь міцний сон Настя відчула, як її щоку опік поцілунок Єгора, а його рука прибирала волосся з обличчя. Вона відкрила очі, але не могла сфокосувати картинку. Перед нею стояла чорна постать. Сфокосувавши погляд, вона побачила Єгора, одягненого в чорний костюм, чорну рубашку, тримаючи в руці піджак. 

-- Єгор...

-- Спи Насте, - провів пальцями по її щоці та ще раз поцілував її. 

Настя на мить заплющила очі, коли відкрила - Єгора вже не було в кімнаті. Покидати ліжко Настя не збиралася.

Через дві години потрібно збиратися до університету. Чому Єгор так рано пішов, та ще й приодягся. Стоп, це ж сьогодні десяте? 

Настя потянулася до телефону.

Десяте листопада!

Вона швидко підвелася і пішла до ванної кімнати.

Ну що Насте, сьогодні вирішальний день.

Привівши себе до ладу, одразу схвалила в руки колоду карт і кинула її до рюкзаку. Взяла в руки ту каблучку та одягла її. Тільки вона це зробила, нею оволоділо відчуття тривоги. Щось відводило її від задуманого, але продовжувала подумки реалізовувати свій план. Настя роздивлялася, як каблучка виглядає на її руці. 

Пробач Єгор, але я повинна! 

Настя поїхала за адресою, поглянути де буде відбуватися гра. Коли вона приїхала, побачила красиву будівлю з білими колонами, обійшла її, ретельно оглядаючи. Від неї віяло старовинною недовершенністю. Знайшла ще один вхід, що знаходився на задній частині музею.

Ас любить видовище, вибрав гарне місце для гри. Але не схоже для падіння, немає прямої асоціації. Першого разу, він хотів знищити Єгора падінням, тому обрав найвищу будівлю Києва. Тут п'ятиповерхівка, в давньогрецькому стилі. Цікаво. Не естетично, як хотілося б. В інтернеті написано, що це старий музей - палац графів, які жили тут в дев'ятнадцятому столітті. Частина залишилася нодобудованою. Ось воно - незавершена справа. Ас ще той філософ.

В роздумах настя покинула те місце та поїхала до університету.

Вже дев'ята година ранку, а Артема Семеновича ще досі немає. З ним таке вперше, він ніколи не пропускав пари.

Кінець пар, а він так і не з'явився. В багатьох це викликало здивування. Час навчання пролетів швидко і Настя не знала чим себе зайняти поки не почнеться гра. 

Єгор спокійно займався своїми справами, гра грою, а працювати потрібно. Ще з минулої гри він пам'ятав, що все починається о дев'ятій годині вечора, тому поринув у справи. Але його спокій, руйнувало передчуття, що щось піде не по плану. Він зателефонував Насті, але вона не брала слухавку. Звісно Єгору це не принесло задоволенні і аж ніяк не заспокоїло. До нього прийшов Максим:

-- В тебе є якісь плани на сьогодні? - тривожно запитав. 

-- Ні, - відповів Максим. Можливо в нього вони і були, але ради Єгора він може їх відмінити. 

-- Зможеш приглянути за Настею. В мене погане передчуття, що вона накоїть дурниць. Зможеш?

-- Так.

-- Слухавку не бере, - роздратовано крикнув.

-- Заспокойся, ти себе накручуєш на негатив. З таким настроєм ти ніяк не виграєш.

Шоста година вечора.

--Та візьми ж ти слухавку.

-- Ало.

-- Насте, чому ти не відповідаєш на дзвінки? 

-- А що, щось трапилося? 

-- Ні, Єгор хвилюється, де ти зараз, я за тобою приїду. 

-- Не потрібно, я вдома.

-- Насте... 

Вона кинула слухавку. В неї не було часу розмовляти, адже вона вже під'їжджає до музею. Настя обійшла той музей і помітила, що біля нього стояло двоє охоронців, в чорних костюмах. Вона підійшла до них.

-- Стояти! - один із охоронців зупинив її, взавши за плече. Настя в порівнянні з цими велетнями - малесенька дівчинка 

-- Я дилер, - продемонструвала каблучку. 

-- Заходь. 

Вона невпевнено повернула ручку дверей і зайшла всередину. 

Напевно, вони повірили, що я дилер, а що ж робити, коли прийде справжній.

 Вона пройшла далі коридором і зайшла в одну кімнату. Там висів одяг. Настя підійшла ближче і взяла його в руки. 

Це, напевно, робочий одяг дилерів. Біла рубашка, з синіми гудзиками. З лівої сторони пришитий логотип казино, такий як візерунок каблучки. Головний убір прикриває лице до носа. Але, якщо опустити голову, тасуючи карти, закриває все обличчя. В такому капелюсі видно лише гральний стіл. Ас подбав, щоб ніхто не знав про його опонентів, стовідсоткова секретність. Настя одягнула той одяг. Але не знала, куди заховати пістолет. Врешті решт, вирішила заховати його ззаду, засунула за ремінь приблизно по центру. В такому положенні він цілком зручний. Прикрили його рубашкою і ніхто не здогадається, до в неї зброя. Стояти зручно, коли Настя зрушила з місця - пістолет впирався в тіло і це було помітно по її ходьбі.

Єгор під'їхав до місця призначення. Вже біля головного входу стояли інші охоронці. Вони зустріли Єгора і супроводжували його до зали, де на нього чекав Ас. Він пройшов величезну кімнату і щось підказувало йому, що в наступній Ас. 

-- Він там? 

-- Так. 

Єгор підійшов до дзеркала, подивився на свій вигляд. Зробив серйозний погляд і різко відкрив ті двері, чим звернув увагу Аса.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше