Червона накидка

- Ні, договір з компанією, має бути наш, якщо цього не станеться,- перед машиною Рейчел опинилася напівгола дівчина, з золотисто-жовтими очима.

- Що за...- сказала Рейчел.

- Алло, алло- Джейк продовжував щось кричати на іншому кінці дроту.

Незнайомка повільно, здавалося наче з останніх сил підійшла до вікна, яке знаходилося на стороні водія.

- Знайди… Знайди...- сказала дівчина.- Знайди…

Рейчел мимоволі натиснула на клавішу Скинути виклик.

-Знайди...- продовжувала повторювати незнайомка.

Рейчел опустила вітрове скло.

- Чого тобі?

- Знайди Королеву, вона знатиме, що з цим робити- дівчина кинула червону накидку.

- Знайди Королеву.

- Кого? Хто така королева.

Рейчел взяла до рук червоний оксамит, на ньому не було жодних символів, позначок.

- Послухайте, я не знаю чого...- Рейчел звернула погляд на співрозмовницю, та тої й сліду не лишилося.

Я ніколи не вийду за тебе.

-Навіщо ти тут? Вимітайся.

-Прийшов сказати, що ти таки вийдеш за мене.

Вона тоді аж закипіла. Біль в плечі. Тарен кинув у раковину червоне від крові полотенце.

Пора повертатися. Вона стояла до нього спиною. Уважно розглядаючи фотознімки.

- Будемо сподіватися, що вона енергетичний упир.

- Була. Тепер ні. Її висотали.- коли він це побачив сам не повірив.

Королева навіть не дивилася на нього. Тарен зробив те, що змушений робити, пішов.

Тієї миті, як скрипнули двері,Марія видихнула. В своїй кімнаті Королева мечів скинула червоно-чорний костюм свого роду. За вікном чулися залишки салютів.

На вулиці бушувала стихія. Рейчел безрезультатно перемикала вимикач. Світло так і не засяяло.

-Чорт, потрібно знайти ліхтарик,-сказала дівчина.

Рейчел ввійшла у ванну кімнату, дістала ящик з інструментами. Та раптом, у дзеркалі, вона побачила себе одягнену у червону накидку.

В її відображення був погляд звіра готового до атаки. Та, куталася у плащ. Рейчел роззирнулася позаду нікого. Дзеркальна Рейчел дивилася на неї не кліпувши. Раптом шкіра відоображення почала вкриватися зморшками, одна за одною. Одна за одною. Волосся вкрилося свивиною. Барааном вибивала гроза. Противна стара скривила рот в огидній посмішці, не випускаючи тканину з плеча.

Різкий Звук будильника привів її до тями.

Це був сон, це був сон,- прискорено, повторювала Рейчел. Серце скажено розривало грудну клітину.

Першим, що трапилося їй на очі, проклятуща червона накидка.

- Ні, договір з компанією, має бути наш, якщо цього не станеться,- перед машиною Рейчел опинилася напівгола дівчина, з золотисто-жовтими очима.

- Що за...- сказала Рейчел.

- Алло, алло- Джейк продовжував щось кричати на іншому кінці дроту.

Незнайомка повільно, здавалося наче з останніх сил підійшла до вікна, яке знаходилося на стороні водія.

- Знайди… Знайди...- сказала дівчина.- Знайди…

Рейчел мимоволі натиснула на клавішу Скинути виклик.

-Знайди...- продовжувала повторювати незнайомка.

Рейчел опустила вітрове скло.

- Чого тобі?

- Знайди Королеву, вона знатиме, що з цим робити- дівчина кинула червону накидку.

- Знайди Королеву.

- Кого? Хто така королева.

Рейчел взяла до рук червоний оксамит, на ньому не було жодних символів, позначок.

- Послухайте, я не знаю чого...- Рейчел звернула погляд на співрозмовницю, та тої й сліду не лишилося.

Я ніколи не вийду за тебе.

-Навіщо ти тут? Вимітайся.

-Прийшов сказати, що ти таки вийдеш за мене.

Вона тоді аж закипіла. Біль в плечі. Тарен кинув у раковину червоне від крові полотенце.

Пора повертатися. Вона стояла до нього спиною. Уважно розглядаючи фотознімки.

- Будемо сподіватися, що вона енергетичний упир.

- Була. Тепер ні. Її висотали.- коли він це побачив сам не повірив.

Королева навіть не дивилася на нього. Тарен зробив те, що змушений робити, пішов.

Тієї миті, як скрипнули двері,Марія видихнула. В своїй кімнаті Королева мечів скинула червоно-чорний костюм свого роду. За вікном чулися залишки салютів.

На вулиці бушувала стихія. Рейчел безрезультатно перемикала вимикач. Світло так і не засяяло.

-Чорт, потрібно знайти ліхтарик,-сказала дівчина.

Рейчел ввійшла у ванну кімнату, дістала ящик з інструментами. Та раптом, у дзеркалі, вона побачила себе одягнену у червону накидку.

В її відображення був погляд звіра готового до атаки. Та, куталася у плащ. Рейчел роззирнулася позаду нікого. Дзеркальна Рейчел дивилася на неї не кліпувши. Раптом шкіра відоображення почала вкриватися зморшками, одна за одною. Одна за одною. Волосся вкрилося свивиною. Барааном вибивала гроза. Противна стара скривила рот в огидній посмішці, не випускаючи тканину з плеча.

Різкий Звук будильника привів її до тями.

Це був сон, це був сон,- прискорено, повторювала Рейчел. Серце скажено розривало грудну клітину.

Першим, що трапилося їй на очі, проклятуща червона накидка.

- Ні, договір з компанією, має бути наш, якщо цього не станеться,- перед машиною Рейчел опинилася напівгола дівчина, з золотисто-жовтими очима.

- Що за...- сказала Рейчел.

- Алло, алло- Джейк продовжував щось кричати на іншому кінці дроту.

Незнайомка повільно, здавалося наче з останніх сил підійшла до вікна, яке знаходилося на стороні водія.

- Знайди… Знайди...- сказала дівчина.- Знайди…

Рейчел мимоволі натиснула на клавішу Скинути виклик.

-Знайди...- продовжувала повторювати незнайомка.

Рейчел опустила вітрове скло.

- Чого тобі?

- Знайди Королеву, вона знатиме, що з цим робити- дівчина кинула червону накидку.

- Знайди Королеву.

- Кого? Хто така королева.

Рейчел взяла до рук червоний оксамит, на ньому не було жодних символів, позначок.

- Послухайте, я не знаю чого...- Рейчел звернула погляд на співрозмовницю, та тої й сліду не лишилося.