Королева-рабиня

4.

Агата снувала, як тінь, колишніми покоями свого дідуся. Міряла кроками кімнату від вікна до каміну й назад.

Важка тканина сукні, що була оздоблена горностаєм на рукавах і металевими півкільцями з королівською символікою на поясі, розліталася — так рвучко, поривисто королева рухалася.

У каміні досі танцювали вогні, хоча покої вже непогано прогрілися. Її б воля, мерзнув би цей варвар, будь він тричі проклятий. Але ж треба вдавати чи то слухняну рабиню, чи то гостинну господиню.

Ще зранку, коли підписували угоду, Шерл наказав їй чекати його після заходу сонця в покоях. Агата нервувалася, висуваючи припущення, що йому знадобиться від неї о такій годині. Припущень було не катма, та й всі зводилися до одного. Від таких думок її щоки горіли, а ніздрі сердито роздувалися.

Вона підстрибнула на місці, коли важкі двері рипнули, і в кімнату зайшов Шерл. Він так і був у хутряному плащі, але щойно зрозумів, що в покоях тепло, стягнув того плаща і пожбурив прямісінько в Агату. Вона підхопила річ інерційно, вчепилася пальцями у жорстке хутро, не даючи йому повністю опуститися на підлогу.

Король Пеніну залишився у просторій сорочці з войлоку, на яку була одягнена кольчуга.

— Що? — спитала Агата, звівши брови.

Вона так роздивлялася одяг і статуру Шерла, що не одразу помітила його пильний погляд на собі.

— Ти дивишся на мене, а маєш дивитися у землю, доки я не дозволю підняти очі.

Ось і вони, реалії рабства. Тільки коли тобі заявляють таке, усвідомлюєш, у яку халепу потрапила. Втім дивитися у землю — це не найстрашніше.

— Зрозуміла, — вона подивилася йому у вічі, а тоді демонстративно опустила погляд.

— І звертатися до мене маєш "господарю". "Зрозуміло, господарю".

Він думає, що це її налякає? Принизливо, так. Але не смертельно. Заради своїх людей і себе самої вона потерпить.

— Зрозуміло, господарю.

У кімнаті було повно свічок. Тіні від них танцювали на суворих вилицях Шерла. Агата поглядала на це крадькома, так і стоячи з похиленою головою. Видовище здавалося моторошним, і король Пеніну в танці тих тіней нагадував чи то темного мага, чи самого диявола. Якби маги існували, звісно. Бо в існуванні диявола Агата не сумнівалася.

— Зроби мені ванну, — раптом скомандував він.

— Ванну? — з несподіванки вона перепитала, звела очі, але швидко опустила назад.

Горіла обуренням, хоч і розуміла, що нічого їй обурюватися — сама це вигадала, сама напросилася у рабині. Звісно ж, рабинь використовують для фізичної роботи. Чого очікувала? Що він панькатиметься з нею?

— Так, ванну. Чи у вас не прийнято митися?

Взагалі-то, так, часте миття багато хто вважав гріховним. Навіть її батько, король Смаргд ставився до цього процесу з деякою зверхністю. На щастя, сама Агата дотримувалася іншої думки. Та й її дідусь любив поплескатися у теплій воді. За свого правління він навіть намагався побудувати купальню, надивившись на таку красу в Пеніні й інших південних королівствах. Щоправда, не вийшло, бо з підземними джерелами у Телурі було туго. Але металева ванна й досі стояла в його покоях у кутку біля каміну.

— Тоді накажу слугам принести гарячої води, — заявила Агата і вже рушила до дверей.

— Яким це слугам? Я наказав тобі, своїй рабині. Не бажаю, щоб у мої покої заходили сторонні люди. Сама принесеш води, сама наповниш ванну. Виконуй наказ.

Заморити її вирішив? Якщо це всі плани Шерла щодо неї, то Агата навіть була готова порадіти. Вона ніколи не тягала відер з водою, але що ж, треба вчитися.

— Слухаюсь, мій господарю, — відповіла показово покірно і вийшла з покоїв.

Звісно ж, не збиралася спускатися в замкові нетрі і шукати гарячу воду в кухонних приміщеннях. Натомість спіймала першу-ліпшу служницю і наказала принести під двері покоїв покійного короля Дорита стільки цебер води, скільки треба для ванни. Служниця послухалась, навіть не ставлячи під сумнів слова королеви. Цікаво, чи ще не чула про новий статус Агати?

Не минуло й чверті години, як під дверима стояли п'ять цебер — два з холодною водою, три з гарячою.

Обличчя Шерла витягнулося від подиву, коли його нова рабиня почала вносити ті цебра і, закотивши рукави, виливати їх у ванну. Не вірив, що впоралася зі всім сама, але спостерігати, як пихтіла і, обливаючись потом, готувала ванну, було кумедно. Води було більше на ній, ніж у ванні. Ледве зберіг незворушність і стримав сміх від того видовища. Подумав, що буде навіть веселіше, ніж очікував. І коли вона завершила, з напускною суворістю заявив:

— А тепер роздягайся, допоможеш мені помитися.

Агата остовпіла. Забувши попередні накази, підняла на нього такий подивований погляд, ніби він всерйоз наказав їй іти полювати на драконів чи якихось інших міфічних істот. Ніби наказав щось неправдоподібне і взагалі диковинне.

— Як це... Роздягатись? Навіщо? — пробелькотіла. — Ти ж будеш гол...?! Як я тоді...

Її щоки залились фарбою, що було видно навіть у світлі свічок.

Шерл хотів розреготатись, але це зовсім не личило б образу того суворого господаря, яким мав би бути для неї. Агата має пожалкувати про свою витівку, тому жаліти її він не повинен.

— Пропонуєш мені, королю, митися самому? Я не взяв своїх рабів. Тож навіть добре, що у мене тепер є ти.

— Але...

— Хочеш викупати свої горностаєві рукави у моїй ванні? Роздягайся до спіднього! Хоча... взагалі-то моїй рабині годилося б одягатися трохи по-іншому... Я над цим подумаю.

Він, не соромлячись, оглядав її, ковзав поглядом по стрункій фігурі, загорнутій у важку теплу сукню. І хоч на Агаті був не один шар одягу, вона почувалася голісінькою під тим поглядом.

Але як вона може роздягнутися перед ним? Нізащо! Під сукнею на ній ж лише полотняна рубаха камізу, котт — туніка з вузькими рукавами і ширша туніка сюрко! Це майже що гола!

— Я не робитиму цього.

Король Пеніну не видав і звуку, але його кроки були важкими, коли наближався. Агата не могла стояти незворушно, позадкувала, доки не наткнулася на стіну позаду.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше