Королева в подарунок

24

Мої охоронці накинулися на ворога та схопили, викрутивши руки йому за спину. У горе нападнику впізнала одного зі своїх наречених. Не чекала, що він бажатиме мені смерті. Почула знайомий голос:

- Ваша Високосте, Арабелло, це я – Метью.

- Ви мене налякали. Що Ви тут робите? – охоронці не зрушили з місця. Вважаючи, що він не становить загрози наказала: - Відпустіть його.

Метью звільнили, проте віддалятися від нього не поспішали. Він стояв розтираючи свої зап’ястя, мабуть, сильно стиснули їх. При цьому не припиняв обурюватися:

- А як ще з Вами зустрітися? На мої подарунки Ви не зважаєте, листи залишаються без відповіді, а всі прохання про зустріч з Вами відкинуті. Я не можу більше чекати й вирішив Вас підстерегти.

Здивована його словами. Говорив про речі які вперше чула. Перевела свій погляд на Атрея. Він стояв непорушно і продовжував тримати у своїх обіймах, перебуваючи непристойно близько від мене. У його шоколадних очах розгледіла тривогу. Усвідомила, у такій позі ми стоїмо довше ніж потрібно і як би мені не було прикро все ж розпорядилася:

- Все добре, Атрею, можеш мене відпустити. – Хлопець на декілька секунд забарився, але все ж відчула як його спекотні руки звільнили моє тіло. Він став поруч і я звернулася до Метью: - Які подарунки, про які прохання йде мова, про що це Ви?

Хлопець наче осмілів, випростався та дав спокій своїм рукам. Хотів наблизитися до мене, але його зупинили охоронці поклавши долоні йому на плече. Метью відмовився від свого наміру:

- Я присилав Вам квіти, писав листи з проханнями про зустріч, але всі вони залишилися без відповіді. Просто так до Вас не підійдеш – вартові не допускають. А коли я попросив голову Вашої охорони, щоб він влаштував з Вами зустріч мені було відмовлено. Що відбувається Арабелло, я чимось завинив і викликав Ваш гнів?

Мабуть, хтось старанно приховав квіти та листи. Одразу під підозрою опинилися Родерік та Лестер. Невже серед моєї свити є людина яка служить їм? Хоча, якось це не розумно, я все одно дізналася б про ці посилки. Але чому Атрей і словом не обмовився про прохання Метью? Потрібно усе з`ясувати:

- Нічого з того, про що Ви розповідаєте я не отримувала.  Ваше прохання про зустріч мені не відоме. Атрею, ти можеш це все якось пояснити?

Свердлила голову своєї охорони гнівним поглядом. Якщо про листи та квіти він міг не знати, то прохання зустрітися Метью переказав особисто. Чому ж Атрей не повідомив мені? Він стояв з гордо піднятою головою, у його вигляді не було і натяку на розкаяння. Тихо, ледь чутно прошепотів, наче навмисно говорить так щоб почула тільки я:

- Можу, але лише наодинці з Вами.

- Метью, чому Ви хотіли зустрітися зі мною? – перевела свою увагу я.

- Скучив. Ви так причарували мене, що ці дні без Вас здавалися каторгою. Я просто бажаю Вашого товариства, мріяв знову побачити радість у Ваших блакитних очах.

Бреше. Почувши таке ще більше розлютилася. Коли ти кохаєш людину то помічаєш кожну деталь, навіть найменша дрібниця викарбовується у пам`яті. Набридла ця вистава, час її припинити. Усім коридором пронісся мій сталевий голос, цікаво, що вигадає, щоб виправдати себе:

- У мене карі очі.

Трохи подумавши та розгубившись мій наречений все ж вигадав:

- Усе залежить від освітлення, інколи вони набувають голубуватого відтінку.

Гіршого пояснення ще не чула. Краще б одразу зізнався, що не звернув на мої очі увагу. Щоб не розпалювати чвари між нами та не давати зайвого приводу для радості Родеріку, вдам, ніби повірила, але бажання спілкуватися з цим брехуном зникло. Сподіваюся вийде його швидко спровадити:

- О, Ви перший хто таке помітив. Ваш сьогоднішній візит такий несподіваний та приємний. Завтра повечеряємо разом та обговоримо усе, що Вас турбує. Зараз прошу пробачити мені, маю деякі справи й приділити Вам більше часу не можу.

Мені здалося чи Атрей полегшено видихнув? Невже і цього нареченого він недолюблює? Метью не приховував свого смутку:

- З нетерпінням чекатиму завтрашнього вечора. Як побачив Вас то одразу полегшало, Ви – берегиня мого серця та зірка моїх очей.

 Подарувала нареченому свою посмішку. Нехай вважає, що я вірю кожному його брехливому слову. Про справи не обманула, чекала серйозна розмова з Атреєм. Я зайшла у свої покої та одразу звернулася до охоронця:

- Сподіваюся у тебе є поважна причина чому ти не розповів про Метью і його прохання.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше