Королева в подарунок

35

Так зрозуміло натякала на нього, що самій стало незручно. Мабуть, трохи захопилася і сказала зайвого. Атрей вдав, що не розуміє моїх натяків:

- Ні, іншого кандидата не маю.

- Тоді не хвилюйся, судячи з усього Йєн мій майбутній чоловік і нам доведеться хоч інколи залишатися на одинці, щоб уникнути зайвих пліток.

Насправді не хотілося, щоб голова моєї охорони йшов на це солодке побачення з Патрисією, але кращого способу, щоб дізнатися чи є в нього почуття до мене не вигадала. Якщо обере її, то його слова вранці я не так зрозуміла, усієї розмови ж не чула. Хлопець розуміюче кивнув:

- У такому разі дякую Вам за можливість більше часу провести зі своєю нареченою.

Я натягнуто посміхнулася, а він поклонився та вийшов з кімнати. Негідник. Як він міг мене залишити з цим малознайомим Йєном? Хоч я і сама його до цього підштовхнула, проте до останнього сподівалася, Атрей не погодиться. Скільки разів я покладатиму марні надії на те, що у нього прокинуться почуття до мене? Важко змиритися з тим, що для коханого чоловіка я нічого не означаю. Тепер через мене він обійматиме іншу. Дратує.

На вечерю йшла із зіпсованим настроєм. Краще я б не пропонувала Атрею таке і після цього випадку всі мої надії на взаємність з його боку щезли. Йєн уже чекав на мене у столовій. Коли наші погляди зустрілися подарував широку посмішку та підійшов до мене:

- Ваша Високосте! Сподіваюся справи не стомили Вас.

- Не хотілося б думати про них зараз. Хочу, щоб ти допоміг про них забути. Ми можемо звертатися одне до одного на «ти». Незабаром нам ще грати роль щасливого подружжя.

Граф здивувався моїй пропозиції, але погодився. Ми сіли за довжелезний стіл накритий ідеально білою скатертиною. Я зайняла місце по центру, а мій новоспечений наречений ліворуч від мене, позаду великого вікна з якого виднівся сад. З охорони був тільки Філіп, який знаходився там де зазвичай перебуває Атрей, та ще двоє вартових які струнко стояли біля дверей. Шкода, що з такою легкістю голова моєї охорони погодився відпочити й зараз весело проводить час у компанії Патрисії. Від ревнивих думок відвернув Йєн:

- А Ви не така як я думав. Вибач, ти. Спочатку здалася мені холодною, суворою, але тепер відкрилася мені з іншого боку. Не чекав, що королева може бути настільки простою та доброзичливою.

Такі лестощі насторожили. Згадалися мої попередні наречені які намагалися завоювати мою симпатію. Але Йєну це ж ні до чого, я й так вийду заміж за нього.  Невже він і справді так вважає?

- Мушу попередити, доброзичлива я не з усіма. - Вирішила поставити провокаційне запитання відповідь на яке здогадувалася та хотілося почути все з його вуст: - Чому ти погодився одружитися зі мною?

Не припиняючи їсти та майже не роздумуючи відповів:

- Атрей попросив про допомогу і я не зміг йому відмовити. Але це не єдина причина. Хлопці змагаються, щоб називатися твоїм чоловіком, а я, вважай не доклав жодних зусиль і стану ним. І якщо чесно будь-хто погодиться бути королем, хоч і тільки офіційним та все ж таки це великий успіх, мені просто пощастило. Ти так не вважаєш?

Мабуть, він не знає, що не всі бажають стати королем і знайшовся один сміливець який відмовився від цього «щастя». Варто було подумати про нього як через вікно побачила Атрея в саду. Радісний, йшов тримаючись за руки зі своєю коханою. Немов навмисно гуляє саме під вікнами столової, викликаючи у мені вихор ревнощів які піднялися з грудей та заполонили все моє тіло. Намагалася не дивитися на них і зосередитися на своєму нареченому.  Але очі самі знаходили Атрея і навіть боковим зором моя увага прикута до нього.

Ледь стрималася від обурення коли голова моєї охорони та моя покоївка сіли на лавицю майже навпроти  вікон столової. Невже у такому великому саду не знайшлося кращого, затишнішого місця для побачення? А може він знає, що я їх бачу і таким дивним чином звітує як дотримується моїх рекомендацій? Ні, нісенітниця якась. Якби там не було незабаром у мене весілля і не варто перейматися романтичними стосунками мого охоронця.

Йєн помітив мою задуманість. Неначе виринула зі сну та намагалася згадати про що ми там говорили. Відповідь Йєна була гідною, здається він щирий зі мною:

- Бути королем дуже відповідально, все ж у його руках доля всього народу.

- Це тільки формально, насправді все залежить від істинної королеви.

Він не забуває про нашу угоду і це добре. Надіюся я не пожалкую, що довірилася йому. Решту вечора намагалася дізнатися якомога більше про свого майбутнього чоловіка і при цьому встигала слідкувати за Атреєм який мене дедалі більше дратував. Сидить, щасливий, тримає за руку свою дівчину та весело розмовляє. Здається ще трохи і я лусну від заздрощів. Сибіла помилялася коли говорила, що я їй заздрю. Насправді я заздрю Патрисії. Вона має те, чого не можу мати я. Все б віддала, щоб опинитися на її місці, навіть боротьба за владу відходить на другий план. Цілий вечір мої очі нахабно підглядали за цією парочкою. Нарешті мені набридло і я вирішила попрощатися з Йєном та заховатися у своїх покоях. Можливо моє серце припинить так нестерпно наповнюватися болем від споглядання чужого щастя яке ніколи не пізнаю сама. Мій наречений вирішив провести мене до покоїв. Поки охоронці перевіряли їх, він запропонував:

- Може зустрінемося завтра? Прогуляємося верхи на конях?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше