41

Лестеру вдалося здивувати мене не тільки цією пропозицією, але ще й способом яким він це зробив. Навіть не припускала, що він такий романтик, хоча, можливо це хтось вигадав за нього. Ідеальна промова, добре обдумана, в міру реалістична. Він не співав серенад про раптове кохання та не присвячував оди моїй вроді, як це робили інші мисливці за владою. Якби не знала його так добре, то можливо навіть повірила у його щирість. Поки я хапала ротом повітря, якого мені чомусь забракло, поглядом шукала підтримку у своєму охоронці.

Атрей зблід, іскра, що завжди палала в його очах десь зникла, а сам він вмить змарнів та похмурнішав. Знаю, між ним та моїм теоретичним майбутнім чоловіком ведеться неоголошена війна, але не чекала, що він аж так перейматиметься через те, що можливо Лестер стане королем. Незручну тишу, яка вже певний час повисла над нами порушив герцог:

- Арабелло, ти не подумай, я тебе не кваплю, але не можу більше так хвилюватися. Скажи мені хоч щось.

Ага, напевно переживає чи отримає свою корону. Вже надто бажаною є вона для нього, якщо вигадав таке. Я важко зітхнула.

- Лестере, ти мене здивував цією пропозицією і я навіть не знаю, що тобі сказати.

- Здивував? А те, що я був твоїм нареченим, тебе на таку думку не наштовхувало? Невже навіть не припускала такий розвиток подій?

Підвищений тон у його голосі явно виказував невдоволення, скоріше навіть обурення. Намагалася якомога тактовніше вести не просту розмову:

- Подумки я приміряла на тебе роль короля і здається, ти чудово впорався б, але після своїх заручин з Йєном уже ні в чому не впевнена. Бачила його своїм чоловіком і зараз важко уявити когось поруч з собою, я все ще не отямилася після цього вбивства. Зрозумій мене правильно, я не відмовляю, але й не кажу тобі «так». Мені просто потрібний час, сподіваюся ти не образився?

Я трохи стиснула його руку на знак своєї прихильності. Хоч я бачила Лестера наскрізь і навіть на краплину не повірила у його слова, але вирішила ввести герцога в оману. Він поклав іншу свою долоню зверху на мою руку:

- Не образився, але надіюся пам'ятаєш, що часу в тебе всього декілька днів.

- Знаю, і це дуже мене лякає. Якби там не було дякую тобі за пропозицію, у тебе й справді вийшло зробити сюрприз. Я дам тобі відповідь у день перед своєю коронацією. Боюся наврочити, а то з моїми нареченими весь час щось стається.

І я підозрюю, що до цього причетний Джозеф або Родерік, але жодних доказів не маю. Лестер нахилився і наблизився до мене на непристойно близьку відстань. Відчула його подих на своїх вустах з яких він не зводив голодний погляд:

- Я рахуватиму хвилини до того дня.

Така близькість хвилювала і зовсім не подобалася. Бічним зором помітила як насупився Атрей, здається ще один рух Лестера і мій охоронець накинеться на нього як хижак на беззахисну газель. Опустила голову та забрала свою руку з чоловічих долонь.

-  Вважаю буде правильним, якщо обручку ти поки забереш. Повернеш її у суботу.

Навмисне наголосила на останніх словах, нехай вважає, що я погоджуся. Пристати на таку пропозицію означає лише одне – віддати владу у руки Родеріка, а цього робити я не збираюся. Лестер розчаровано кивнув, забрав з металевого гачка дорогу обручку та поставив її в кишеню. Розпорядилася, щоб Атрей скерував човен до берега, бажала закінчити цей вечір та привести до ладу свої думки.

Опинившись на мілині, мій відважний охоронець не боячись намочити своє взуття, зістрибнув у воду та потягнув наш невеличкий плавальний засіб на сушу. Лестер був не такий відчайдушний і поважно ступив на берег. Я   підвелася і перед мною одразу простягнулися дві чоловічі долоні. Якщо покладу свої пальці у таку бажану руку Атрея, то цим виявлю неповагу до герцога, але й залишати без уваги хлопця моєї мрії не хочу. На перший погляд, простий вибір, але він нещадно ятрив душу.

 Щоб делікатно вийти з цієї ситуації я опустила свою ліву руку в долоню Лестера, а праву – в Атреєву. І хоч зійти на суходіл з пишним подолом моєї сукні не підтримуючи її не просто, зате сподіваюся не образила жодного з чоловіків. Як тільки мої ноги доторкнулися землі я одразу висмикнула свої руки, хоч відпускати долоню Атрея не хотілося. Варто було відчути дотик його шкіри як тіло пройнялося жаром, а зі спогадів виринули наші солодкі обійми. Така моя поведінка не сподобалася Лестеру.

- Арабелло, нагадай своєму …- він зробив невеличку паузу, явно підбирав влучне слово. Зрештою злісно зціпивши зуби пробуркотів: -…охоронцю, що сьогодні про тебе дбаю я.

Засміялася в надії, що такий вчинок заспокоїть герцога. Проте, він продовжував дивитися на мене з-під лоба, наче стримує гнів. Якомога легковажніше мовила:

- Не ображайся, просто не всі мої кавалери такі галантні як ти.

Не схоже щоб він повірив, але цю тему більше не обговорювали. До палацу дісталися швидко, проте прощатися зі мною Лестер не поспішав, а люб'язно провів до моїх покоїв. Поки всі охоронці крім Атрея, який пильно стежив за кожним рухом мого кавалера, перевіряли кімнати, герцог розщебетався:

- Це був хвилюючий вечір. І хоч моєї пропозиції ти не прийняла, проте з радістю згадуватиму його, адже він минув у твоєму товаристві.

Красиво говорити вміє не тільки він. Щоб ввести його в оману ледь посміхнулася та запевнила: