Королівський обов'язок

Епілог

Маю визнати, що статус дружини мені подобається не менше, ніж дівчини. Тепер ми з Заком офіційно були разом, і більше ніщо не могло нас розлучити. Але скільки часу ми би не провели разом, мені завжди буде мало. Здається навіть вічності не вистачить, аби насолодитися цим часом. Я проводила зі своїм чоловіком кожну вільну хвилинку, хоча їх в нас було зараз не багато.

Я продовжила підготовку до коронації, хоча вона й відбудеться ще дуже не скоро. Лише коли мені буде сто років, батьки нарешті передадуть мені престол. А я і не проти, адже в мене є час більше навчитися та зрозуміти свій народ. Я вірила, що одного разу стану гідною королевою, а Зак королем. Тепер в цьому не було сумнівів, адже після нашого одруження він мав почати підготовку вже на офіційних правах.                                                                                                                             

Ми були справді щасливі. І хоча в моїх батьків я з'явилася незадовго після одруження, а в Зака така ж ситуація, то от ми з дітьми поки не поспішали. Хотілося кілька століть пожити для себе. Хоча оракул нам передбачив, що саме так і буде. Ми зможемо насолодитися часом вдвох.                        

От і сьогодні я повернулась після чергового тренування з мамою, а мій чоловік сидів та читав книгу. Останнім часом він цікавився більше королівськими традиціями та особливостями правління різних династій. Ще би, хлопець готувався до того, що одного дня стане королем. Я ж тихо підійшла до нього, проте Зак мене помітив. До справжнього воїна не можливо підібратися.                                  

- Що читаєш? - запитала я, обіймаючи коханого за шию. 

- Про правління Дарсани І Драгомір. Вона була велика королева. І перша вампірша на престолі, - посміхнувся хлопець. - То тебе назвали на її честь?                                                                            

- Думаю батькам просто подобалося це ім'я, - посміхнулася я, цілуючи Зака в шию. - А може ми знайдемо якесь цікавіше заняття, ніж просто читати?                                                                           

- Хіба я можу вам відмовити, моя королево? - відповів хлопець з легкою посмішкою. 

Зак притягнув мене в свої обійми та почав цілувати. І в той момент я забула про все на світі, адже зараз я була абсолютно щасливою. Поруч чудова родина, коханий чоловік та вірні друзі. І хіба може бути щось краще? Ні, я впевнена в цьому...                                                                                         

 

 

Всім привіт)))                                                                                                                                                 

Дякую вам за те, що ви були поруч зі мною під час написання цієї книги. Я сподіваюся, що книга вам сподобалася)))                                                                                                                            

На цьому окремі книги про історію Дарсани закінчуються. Я і так планувала трилогію, але задля моїх любих читачів написала ще одну історію))) Та час все залишити їх, адже Дарсана та Зак одружилися. Проте ми з ними зустрінемося в інших книгах)))                                              

Поки що я вас запрошую в історію Зоріни "Отрута шипів" та Аларік і Ілларії в книзі "Чорна тінь". А зовсім скоро знову повернеться історія Мелісси)))                                                               

Всіх люблю та обнімаю =*                                                                                                                             




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше