Королівський обов'язок

Зак

З кожним днем надія на те, що Дарсана повернеться до нас, стає все примарнішою. Я справді до останнього сподіватимуся, що з нею все буде чудово, проте я починав втрачати позитивний настрій. Я чи не щодня проводив по кілька годин біля її тіла, намагаючись щось вигадати. Я з нею розмовляв, думаючи, що вона мене чує. Ми прочитали сотні книг, відвідали всіх, хто міг би нам допомогти. Та відповідь завжди була лише одною - вам потрібно чекати. Однак я вже більше не міг. Мені потрібно повернути свою кохану якомога швидше. Вона не заслуговує на те, аби її життя так просто припинилося.                                                                                                                                     

Я все більше згадував про ті часи, коли ми були разом. Я не цінував її настільки, наскільки вона цього заслуговувала. Я згадував про всі пусті образи і наше розставання. Чому я ображався на такі дрібниці?                                                                                                                                                      

- Я очікував побачити тебе тут. Як і кожного дня до цього, що не дивно, - почув я голос Аларіка. - Ти як?                                                                                                                                                                     

- А як я можу бути десь в іншому місці, коли Емі в такому стані? Я маю знайти спосіб, - відповів я, коли друг присів поряд. - Таке відчуття, ніби відповідь близько, але ми не можемо отримати її. Емі все ще не отямилася, а надія з кожним днем стає все меншою. Скільки має пройти часу, аби ми остаточно зневірилися?                                                                                                                           

- Цього не станеться ніколи. Особисто я збираюся шукати спосіб, доки в нас не вийде, - одразу ж сказав Рік. - Ми завжди будемо боротися за неї. Я не для того так довго шукав сестру, аби знову втратити.                                                                                                                                                    

Я знав, що для нього це дуже важко, адже вони з Емі були досить близькими. Брат просто обожнював її, ставлячи життя сестри вище за своє. Для нього вона була важливою частиною, без якої неможливо жити. І справа тут не лише в тому, що йому доведеться стати королем. Він справді любив сестру. Однак зараз кожен з нас був безсилим. Чому це прокляття влучило саме в неї? Краще я би опинився на цьому місці. Дівчина би обов'язково щось придумала. А якщо ні, то вона хоча б жила.                                                                                                                                                    

Але наше життя не питає в нас, які сюрпризи підкидати. І хоча я все ще сподіваюся, що ми знайдемо вихід, та зневіра вже почала оволодівати мною. І це лише питання часу, коли вона остаточно переможе.                                                                                                                                   




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше