Глава 12 - 18

Казка про буряк

Жив собі маленький буряк. Біля нього стояв соняшник. У нього був жовтий капелюх. Буряк із землі дивився заздрим оком на сусіда.  Так вони жили разом доки їх не вирвала господиня з грядки.  З буряка приготувала смачного борща, а з соняшника насмажила насіння . В Королівстві Соняшників дуже багато соняшників та буряків, які розповідають вам казки. м

Зараз казкар із Закарпаття розповідає вам, малеча про квітку нарцис.  

4 легенди про нарцис та Нарцисову долину

Перша легенда розповідає, що саме у дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення. Закохався, помер на березі від туги.

За другою легендою, колись у сиву прадавнину у Хусті в замку жили князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста проводив життя гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів та городян з дорогими гостинцями. Іванкові кортіло теж зробити подарунок — це була дивна ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. У цю мить Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того вони стали крадькома зустрічатися у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув з княжої гори. Ваза розбилася об скелину та розсипалась по долині дрібним дощем. Коли зійшло сонце, то всі побачили, що придолинок вкритий біло-зеленим нарцисовим килимом.

Третя популярна народна легенда, за якою поява унікальної Долини нарцисів пов’язана з історією Нанківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. За цією легендою у серпні 1690 року у селі Нанково на місцевості, що має назву "Полянки" з’явився образ Діви Марії. Місцева громада звернулася до господаря поля, на якому відбулося явлення, з пропозицією побудувати на цьому місці храм або каплицю, як цього вимагала християнська традиція. Землевласник відмовив громаді, ікону поставили на підводу, запряжену волами і спробували вивести. Але воли не рушили з місця, оскільки ікона не хотіла покидати вибраного місця. Господарю прийшлося підгоняли волів батогами, і мимохіть він влучив батогом у ікону. Від удару на ліку Богородиці з’явився шрам, а з очей потекли сльози. За святотатство рід землевласника був покараний, а ікону все ж вивезли по долині уздовж р. Хустець. За преданням уздовж шляху, яким вивозили ікону, зростали нарциси.

Четверта легенда: Кажуть також, що коли вороги захопили Хустський замок, мешканці міста принесли їм у дар подушки, набиті нарцисами, буцімто як знак покори і пошани до переможців. Вражі вояки не знали, що нарциси — отруйні квіти, а отже заснувши на "нарцисовій" подушці, людина може і не прокинутися.

Як лікувати лінь

У великого пан була дуже гарна дочка. Та була така лінива, що і слово мовити лінилася. Слуги її мили, чесали, годували, зодягали та й цілий день гойдали на гойдалці. Підросла вона та й настала пора виходити заміж. Пан впав у велику журу (журбу), що робити з дочкою: пішла за неї погана слава по всій окрузі. В той час, у того пана служив бідний легінь. Якраз тоді була весна. Слуга запряг два молоді та два старі бики та пішов у поле орати. Запряг до плуга молодих бичків, а ті ні з місця.

Узяв слуга бичків, розпряг, прив’язав до воза, сіна їм не дав, а з старими биками почав орати. Так орав до обіду.

На обід перепочив, поїв, дав їсти старим бикам. Потім старих биків звільнив від упряжі, прив’язав їм до хвостів по жмуту сіна. Запряг до плуга молодих бичків, а старих погнав по борозні перед молодими. Молоді бички були голодні та тягнулися за сіном, що трималося до хвостів старих биків, а заразом тягнули за собою і плуга. Голод заставив їх швидко рухатися, отож слуга зорав ними багато поля. 
Під вечір прийшов на поле пан, побачив ту хитрість слуги та й питає: “Що ти робиш?”, а слуга каже: “Най старі бики водять молодих”. Бачить пан, що слуга у нього не простак, раз худобу обхитрив. 
Задумався він, та й рішив видати ліниву дочку за хитрого слугу. Каже слузі: “Даю тобі половину багатства, лиш сватай мою дочку”. Слуга злакомився (полакомився) на багатство та й дочка вродою була гарна і згодився. 
Поженилися вони, дав пан дочці у віно (придане) землі, худоби, почали вони жити окремо. Встає молодий зять пана ранком, іде в поле, цілий день працює, а коли повертається додому – жінка сидить, хата неметена, їсти нема, худоба голодна реве. Погодував чоловік худобу, зробив їсти, прибрав у хаті. На другий день повертається з роботи, а вдома те ж саме. 
В хаті у куточку висіла жінчина шуба. На третій день вранці чоловік встав, підійшов до шуби і голосно говорить: “Шубо! Я йду в поле робити, а ти хату замети, їсти навари, худобу нагодуй. Коли це не зробиш, будеш від мене муштрована (наказана)”. 
Вертається чоловік додому, а вдома те саме, що і було. Чоловік до шуби з гнівом каже: “Та ти мене не слухаєш? Тепер я тобі покажу. Ану, жінко, візьми шубу на плечі!” Жінка шубу одягнула, а чоловік шмагає батогом по плечах, та й промовляє: “Не сиди, шубо, без діла, а роби те, що я тобі наказую, бо інакше буду тебе ще більше муштрувати”. Добряче відшмагав шубу, а через неї і жінку, та й заходився по господарству. 
На слідуючий день зібрався чоловік у поле, та й наказує шубі: “Дивися, все пороби, бо інакше не так будеш бита”, і пішов. 
Сидить жінка дома, болять її плечі й руки, та нічого вона не робить. Після обіду каже шубі: “Шубо, давай все роби, бо прийде чоловік з роботи та буде нас бити”. А шуба ні з місця. Здогадалася жінка, як боляче б’є батіг, встала, підмела хату, приготувала їсти, нагодувала худобу, сіла відпочити. Прийшов чоловік з поля, побачив, що все зроблено, зняв з вішалки шубу, одягнув її на жінку і давай її обнімати, ласкати та промовляти: “Яка ти в мене молодчино, шубко, тепер я тебе завжди буду любити, лише робити не переставай”. Сподобалось жінці як він її пестить, та й вирішила вона працювати по господарству кожного дня. 
Прийшов у гості пан до зятя, побачив, яка в нього дочка працьовита зробилася і щиро подякував зятеві за науку. 
На цьому нашій пришті кінець, а хто читав, молодець.