Даріуш. Сумна мелодія

І чому я погодилася на зустріч з ним? Він був дуже цікавим, по-переписці на сайті знайомств я з подивом читала його відповіді, і з нетерпінням чекала на розмову з ним. Він розмовляв на українській досить добре, хоч прожив в Україні всього два роки.

Він вийшов з метро, невисокий, худий з довгим чорним волоссям, в капелюсі і з скрипокою в футлярі. Дуже смаглявий, з довгим горбатим носом і великими печальними очима, він був схожий на цигана. Скажу чесно, мені було соромно йти поруч, я старалася не дивитися на перехожих, щоб не бачити цікавих чи осудливих поглядів. Та на нас особливо  ніхто не звертав уваги.

Коли перші хвилини незручності в спілкуванні з незнайомою людиною пройшли, ми розговорилися. Він виявився песимістом, чутливим, вдумливим і серйозним. Він приїхав з Ірану і навчається тут гри на скрипці в педагогічному університеті. Дома він закінчив вуз за спеціальністю інженер-електрик, але зрозумів, що електрика приваблює його мало і тому вирішив змінити своє життя і присвятити його музиці. Так далеко не кожен зможе.

Я була дуже відкрита з ним. В цьому худому, незграбному і трохи недорозвиненому тілі жив сильний дух. Він живе непростим життям емігранта в чужій країні, працює у свого земляка на складі, щоб оплатити навчання. Він самостійний, не бере допомоги з дому, хоча сам з небідної родини. Він чесний і відкритий, говорить, що думає і живе як хоче. Це заслуговує на повагу.

З ним було так само цікаво як по переписці. Мені хотілося розповісти йому про своє нещасливе кохання. Я трохи повагалася і розповіла йому все. Він слухав дуже уважно, не перебиваючи. Мені трохи полегшало.

Та ненадовго. Ми довго гуляли, були в музеї і на виставці. Туди мені захотілося побути одній. Я відправила його до метро, а сама пішла на машрутку, проте маршрутка була поламана і довелося йти пішки.

Дуже боліли ноги, я сіла на лавочку в парку. Я не зможу нікому розповісти про цю зустріч. Мене ніхто не зрозуміє.

Я люблю іншого, я бігаю за ним, хоч прекрано розумію, що непотрібна йому. На жаль, зовнішність має значення.

А цей мужній іноземний хлопець, трохи дивний, але добрий, щирий, порядний викликає в мене захоплення своєю позицією, своєю силою волі, своює мудрістю і добротою.

І тому не має значення ні регілія, ні віра, ні національність між людьми, між ставленням один до одного, між людським спілкуванням, дружбою, щирими товариськими стосунками.

На лавочці в парку мені було безмежно сумно. Я розуміла, що не треба було зустрічатися з ним. (Зараз я вже не думаю так). Що він може страждати від нерозділеного кохання до мене (чи не занадто я самовпевненна?).

Ні, я тепер не жалію, що зутрілася з ним. Мене завжди притягували неординарні особистості, навіть індивідуальності, що відрізнялися від інших, що мали власну думку, цікаві захоплення, з якими ніколи не буває скучно.

Даріуш один з таких людей. Можливо, я зможу змінити свою думку про те що не буваж дружби між чоловіком і жінкою. Така дружба, як каже одне прислів’я, секс відкладений на потім.

Можливо, я не знаю. Дуже мало кому я довіряю, з ким я відкрита і щира до кінця. Цей дивний музикант з печальними очима і прекрасною душею став одним з таких людей