Невдалий день

Марина наче щось відчувала в той день. Та й день видався сірим, нудним, марудним. Й колготки нові поравала і директорка чіплялася в школі через дрібниці на її відкритому уроці. Хоча вчителькою вона була непоганою, як показували результати анкетування в школі. Ввечері, стомлена, зла і виснажена ледь доповзла до дому. Єдине бажання було: гарячий душ, філіжанка кави і сон. Та її бажанням не судилося здійснитися, принаймні сьогодні. Подзвонив Тарас, її хлопець, з яким вони зустрічалися вже років два, навіть збиралися одружитися. Ну, це так дівчина думала, а коханий мовчав собі, певно його все влаштовувало.

Сонечко, зустрінемось, сьогодні? – запитав своїм приглушеним баритоном.

Може, давай, завтра?. . – спробувала відкараскатись дівчина.

Ні, треба поговорити, - вже не питав, а ставив перед фактом.

Ну, гаразд.

стурбований і наче трохи винуватий. Останнім часом у нього на роботі траплялись проблеми, тому дівчина списала його стан на його роботу.

Привіт.

Привіт, ти вже замовила собі?

Так, а ти що будеш?

Я? – він розгублено подивився довкола, наче забув де знаходиться. – А, та також каву.

Маринко, нам треба поговорити, - почав зам’явшись.

То кажи, - усміхнулась вона, під посмішкою ховаючи недобре передчуття.

Нам потрібно розірвати стосунки, - мовив хлопець рішуче, і відвів погляд.

«Недарма колготки порвалися» - майнула безглузда думка. І сама себе ж обірвала подумки: «до чого тут ті нещасні колготки?»

Це, певно, вже даремно запитувати, - все ще тримаючи на устах застиглий посміх, хрипко проговорила вона, - та все ж скажи: чому?

Я так вирішив, - він здвигнув плечима, а в очі не дивився, відчував себе таки винуватим.

Добре, якщо ти так вирішив, то нехай буде так.

Ти не переживай, ти ж красуня, тай залицяльників у тебе не бракувало.

Залишмо це, - відповіла вона втомлено. – Тебе це вже не стосується.