Глава 2

    --- Ти вже  мав сім'ю? 

    --- Так,  моя дружина жила в Черкасах. Я повернувся до неї,  сюди,  і  пішов учитися на водія.  Але  місцеві тренери в один голос  умовляли мене не  губити  свій талант,  навіть пообіцяли  "вибити"  для мене квартиру.  Але так нічого й  не вийшло.  

        На роботу  влаштувався  ---- також  "глухо".  А оскільки,  як  кажуть,  я людина не місцева --- ні кола,  ні двора,  а десь  треба жити,  щось  їсти --- я вирішив, що  простіше кулаками махати та наперстки крутити,  одержуючи  легкі гроші.

   ---  То ти  завоював собі  авторитет у певних колах  саме кулаками?

   ---   А я більше  нічого не вмів.  Бився добре,  мене боялися.  Я  ні  в  чому  не розбирався. Мені скажуть  "фас",  і я  йшов уперед.

     Поступово  затягли наркотики,  алкоголь.  Кілька  разів  мене  "закривали", але ненадовго. Та  безплідно нічого не проходить.  Якщо не покарала  міліція,  то покарало життя.  Було  нібито то все,  але враз не стало  нічого. 

    ---  Кажуть,  ти  потрапив  у заручники в Дагестані  й був  на межі  життя  і смерті.... 

    ---  Так,  мені   довелося   поїхати  виручати   зі скрути   свого  "доброго друга"  й  родича,  який  заборгував   певну  суму.   Мене   не   залишили доти,  поки   він  повністю  не  розрахується.  Я йому   довіряв,  можна  сказати,   залишився добровільно.   Він   обіцяв,  що  все  зробить,  все буде  нормально.  Але   обдурив.  Мене  фактично  залишили   напризволяще.

       Я  знаходився   в   приватній   тюрмі   в  руках озброєних   людей.   Тоді   якраз   почалася   війна в   Чечні.   Кругом   стріляли,   щодня    чулися  канонади.   А    я  з   усією   своєю   силою   був   без  порадним  і,  чесно   кажучи,   уже   не  сподівався   вийти   звідти   живим.   О   там   я  вперше    почав    молитися.

     ---   Тебе там годували?

     ---   Коли   годували,  а   коли    й   голодував   по кілька   днів.   Рідні,  знайомі   й   той,   хто   мене зрадив,   вважали,   що   я   вже   мертвий.               У   мене   на  той   час   вже    було   двоє    дітей...  Дружина   дуже   натерпілася   за   той   рік,   що   я був   у   полоні.