* Від ненависті до любові*

Дні йшли якось надто швидко. Здавалося, що вересень просто пройшов повз мене і ось жовтень збирався зробити те саме. Після закінчення терміну мого покарання все пішло за одним сценарієм. Академія, дім, прогулянки з друзями, постійні суперечки з Марком та Аліною . Усе було однаковим і ця одноманітність мене уже дістала.

Дідусь змусив мене змінитися, стати такою, якою на його думку, я повинна була бути – леді, послушною і з хорошими манерами. І як я могла так піддатися йому? От тепер і страждаю через це.   Прийшов час повернути свою особистість.

• Ти що задумала? – поцікавилась Крісті, помітивши  мій маніакальний вираз обличчя.

Ми сиділи у її кімнаті і просто насолоджувалися тишиною і спокоєм. Я провідала батьків і на мене знову напала ностальгія. Мабуть, саме цей стан змусив мене задуматися на кого я перетворилася за  останні два місяці.

• Я сильно змінилася? – запитала я подругу. Крісті якось підозріло скосила на мене очі.
•  Тобі правду чи красиво збрехати? -  через кілька секунд вагань запитала дівчина.
• Бажано правду, - зітхнула я, розуміючи що зараз почую те, що мені не дуже сподобається.
• Ну… ти помалу стаєш схожою на свою тітку, - мовила дівчина і відсунулася на безпечну відстань.

Все навіть гірше ніж я думала. Бути схожою на свою тітку це найгірше, що могло зі мною статися. Батькова старша сестра була моїм кошмаром. Вона страшенно мене ненавиділа і робила все щоб мене принизити. Її злило що дідусь так зі мною няньчиться і терпить всі мої витівки. Сама ж тітка робила усе щоб йому догодити. Вона із своїм чоловіком ледь не билинки з нього здували, аби тільки дід їх вписав в заповіт. Своїми дітьми вони не дуже то й займалися. Як тільки близнюкам стукнуло вісімнадцять, батьки благословили їх на самостійне життя і перестали ними цікавитись. Єдине що їх турбувало це те, щоб близнюки не очорнили своє прізвище і не сварилися з дідом.

• Чорт! Треба щось з цим робити, - запанікувала я.

Все таки бути собою – це кайф. Після розмови з Крісті я повернула свій імідж. Знову стала носити рвані джинси, футболки і сорочки.  Я знову почала висловлювати все що думаю, не зважаючи на те з ким говорю.  Єдине, що я не змінювала це волосся, яке встигло відрости до середини спини. Раніше я носила лише коротку стрижку, але тепер довгим воно подобалося мені більше. І Майя наполягла на тому щоб я не відмовлялася від макіяжу. І ось я знову повернулася до норми. Стала тим самим дівчиськом з страшним характером.  Дід бісився страшно, але вдіяти нічого не міг.

Я сиділа на лекції з демоноборства і намагалася не заснути. І справа не втому, що лекція була нудна. Тут якраз все було нормально, навіть не зважаючи що її у нас вів директор. Просто минулої ночі Крісті витягнула мене і Майю до нічного клубу у її світі і ми повернулися аж під ранок.  Я спала всього дві години, а це була перша пара.

• Аріель! – щось шуміло над моїм вухом і я подумала,  що то набридлива муха, тому замахала рукою щоб її відігнати і…. схоже то була не муха. – АРІЕЛЬ!!!!!!!

Я підірвалася зі свого місця як ошпарена. Біля мене стояв директор і тримався за ніс. Схоже саме його я прийняла за муху, от йому і дісталося. Весь клас дивився на мене з зацікавленням. Всі знали в яких ми стосунках з директором і зараз очікували видовища.  Ще тиждень тому я б вибачилася, опустила голову і прийняла б будь-яке покарання тільки щоб він відчепився від мене. Але я знову «я», тому з викликом я поглянула прямо у розлючені очі директора. Той такого повороту не очікував  і розізлився ще більше.

• Бачу ви знову взялися за старе, панно Вайт, - чоловік прекрасно знав мій характер і те, якою я була до того як піддалася діду. І схоже він також зрозумів, що  я повернулася в норму. – Я знав, що з вас ніколи не вийде нормальної студентки. До дошки!

Тепер на мене дивилися ще з більшим зацікавленням. Мої одногрупники нічогісінько не знали про те якою я була насправді. Що ж, їх чекає сюрприз.

Проходячи повз парту Аліни і Марка, я почула тихе «невдаха», сказане дівчиною. Марк просто з єхидною посмішкою спостерігав за мною.

• Поки ти спала, я розповідав як захиститися від енергетичних куль демонів Карі, - почав говорити директор. – Може ти знаєш як це зробити, раз  так безсовісно спала на останній парті?

Хм, він вирішив мене принизити перед одногрупниками моїм незнанням теми. У нього могло б це вийти, якби не одне «але». Від коли я дізналася про ТИТАН, я вивчала всіх демонів, злих магів і інших потвор, щоб бодай щось вияснити про ту аварію. Тому знала я достатньо і про демонів Карі в тому числі. Ці демони були шкідниками, але не становили серйозної загрози. Їх енергокулі, звісно, могли завдати серйозних травм, але вбити навряд, крім того у них з прицілом були проблеми.

• Не злити їх, - знизала плечима я. І це була правда.

Ці демони ніколи не нападають просто так. Зазвичай їх наймали для чорної роботи. Вони не були надто кмітливими, тому ними було легко керувати. Єдине, що в ніякому разі не варто робити у сутичці з цими демонами, це вступати  у рукопашний бій. Вони були хорошими бійцями  і володіли чималою фізичною силою.

• І у них поганенький приціл, тому навряд вони з першого разу у вас влучать, - продовжила я. З задніх рядів почулися тихі смішки, а директор почав злитися ще більше.
• Ну раз  ти  так багато про них знаєш, тобі не буде важко побороти одного карі.